Погодьтеся: всі без винятку батьки раніше чи пізніше ведуть дитину до стоматолога. І причини для цього – різні, відповідно – різної складності.

Хтось із малих потребує профілактичного огляду.

В когось хитається-хитається, але ніяк не випаде молочний зубчик.

Комусь потрібна й більш серйозна (а то й термінова) допомога. І от у такому разі батькам маленького пацієнта дантисти (здебільшого – приватних клінік) пропонують, а особливо – коли йдеться про хірургічне втручання, лікування із застосуванням знечулення, і часто мова йде про загальну анестезію, тобто наркоз.

То в яких випадках зубки лікують під наркозом і що батьки повинні знати про дитячу стоматологічну анестезію?

Маючи досвід не одного десятка років роботи саме у медичній журналістиці, звичайно ж, розпитую з цього приводу добрих лікарів. Й у відповідь чи не від усіх чую: «Наркоз потрібен. У багатьох випадках без нього не обійтися». Одначе додають, що є кілька «але».

Читайте також: Отличаются ли детские зубные пасты от взрослых?

То ж і говоритимемо про ці «але».

Якщо дитині боязко

Трапляється, і доволі часто, що відвідини стоматолога супроводжуються плачами. В таких ситуаціях батьки не повинні, як мовиться, нагнітати ситуацію і швиденько забрати отаке, істерично налаштоване, маля від лікаря. А на майбутнє врахувати кілька простих моментів.

   1. У зовсім маленьких діток, котрі ще не мають досвіду спілкування з людьми у білих халатах, знижений рівень страху. Тому що раніше відвідаєте стоматолога, то ліпше (спокійніше) буде всім: і дитинці, і вам, і лікарю.
   2. Будьте прискіпливі й уважні, обираючи клініку. Йдеться про репутацію медзакладу. Те саме стосується лікаря. Обов’язково порадьтеся з друзями, котрі мають малих дітей. І негайно йдіть із клініки, якщо просто з порогу щось не сподобалося. Бо потім – собі дорожче.
   3. Перший візит до стоматолога не повинен бути спричинений задавненими проблемами із зубками – це має відбуватися на рівні знайомства з доктором, котрий огляне дитинці ротову порожнину, розкаже і покаже, як правильно чистити зубки, а головне – знайде з малюком спільну мову.
   4. Далі батьки мають пояснити дитині (вочевидь, не один раз), що візит до стоматолога – обов’язкова процедура для всіх без винятку людей – і малих, і дорослих. І, звісно, похвалити за мужність своє дитя, котре не рюмсало і не вередувало під час огляду. Також можна за отаку безстрашність простимулювати. Наприклад, відвідинами атракціонів (зауважте: не цукерками!), щоби міцніше відкласти у підсвідомості малого правильний (без істерик) стереотип поведінки. А ще бажано заохотити от до такої хоробрості власним прикладом. Говорю про візит до лікаря мами чи тата разом із дитям, коли батьки виступатимуть у ролі пацієнтів, а малюк – спостерігача.

Варто додати, що сьогодні професійні приватні дитячі стоматологічні клініки, як правило, декларують у своєму складі добре організовану анестезіологічну службу, котра зобов’язана забезпечувати на високому рівні ефективність і безпеку знечулення, інтенсивну терапію і реанімацію. Майте на увазі: для організації такої служби дитяча стоматологічна клініка повинна отримати від держави окрему ліцензію на анестезіологію і реанімацію, позаяк є низка жорстких вимог як до кваліфікації анестезіологів, так і до обладнання клініки, також – препаратів, що застосовуються, і розхідних матеріалів.

Про знечулення

Загальновідомо, що методи знеболювання є двох видів – місцева анестезія і загальна (седація або наркоз).

Місцеве знечулення, як правило, проводиться у два етапи: спочатку роблять аплікаційне знеболювання, коли позбавляють чутливості місце майбутнього уколу за допомогою аерозолю або гелю, а вже через кілька хвилин після «заморозки» вводять місцевий анестетик.

Водночас лікарі зазначають, що біль має кілька складових, зокрема – психоемоційну, вегетативну, рухову і сенсорну.

Щодо психоемоційної, то вона може бути знижена, припустимо, умовляннями. Щодо сенсорної, то її знизить місцевий анестетик, про котрий ішлося вище.

Читайте також: У Маріуполі двохрічна дитина померла у стоматологічному кріслі

Але щоби лікар мав можливість нормально працювати, дитина повинна спокійно сидіти у кріслі. А якщо ні? А якщо ще взяти до уваги, що захворювання зубів дитини вже розвилося до гострої стадії і без термінового лікування геть не обійтися?

От тоді і застосовують седацію із інгаляційним (через спеціальну маску) застосуванням кисню і закису азоту, вводячи дитину у стан штучного напівсну чи сну.

Протипокази для застосування седації

Йдеться передовсім про вік дитини – седацію бажано виконувати після виповнення малюкові чотирьох років. А ще варто взяти до уваги, що заборонено робити седацію за наявності будь-яких соматичних захворювань у стадії загострення, і це – запальні процеси верхніх дихальних шляхів, гострі запальні захворювання сечостатевої системи, печінки, ексудативні діатези. Також – нещодавно перенесені інфекційні захворювання. Ну і, звісно, якщо є можливість провести лікування під місцевим знечуленням.

Водночас стоматологи заявляють, що особливої підготовки до седації не потрібно. Достатньо врахувати рекомендації, котрі надав лікар на попередній консультації. Зазвичай, доктор просить приходити на лікування натщесерце або після легкого перекусу (переїдати не бажано, щоби потім не було нудоти чи навіть блювоти). А записуватися на прийом варто на першу половину дня, бо введення у стан седації потребує від стоматолога підвищеної уваги.

Щодо виходу із штучного сну, то лікарі обіцяють припинення дії седативного інгалятора через 10 – 15 хвилин після зняття маски з носика малюка.

Попереджають й про ймовірну наявність незначних побічних ефектів – сонливість або, навпаки, гіперактивність після прокидання. Отже, клініка повинна забезпечити маленького пацієнта місцем для відпочинку після проведення процедур.

Покази для застосування седації

•     Великий обсяг стоматологічної допомоги, і це можуть бути екстрені операції з приводу гострих запальних процесів ротової порожнини (періостит, абсцес), планові втручання (видалення зубів чи кіст), також – множинний карієс, пульпіт чи періодонтит.
•     Деякі психічні і неврологічні розлади, наприклад ДЦП чи синдром Дауна.
•     Цілковита відсутність контакту дитини з лікарем.
•     Нерезультативність місцевої анестезії.
•     Алергічні реакції на місцеві анестетики.

Насамкінець

Важливо пам’ятати, що під час лікування зубчиків дитини під седацією у кабінеті мають бути чотири фахівці: лікар-анестезіолог, медсестра-анестезист, дитячий лікар-стоматолог і його асистент.

Обов’язковим є додатковий огляд дитини перед тим, як батьки забиратимуть її додому.

І, повторюся, не забудьте наперед, бажано – під час консультації, а не самого процесу лікування, надати стоматологам достовірну інформацію про здоров’я дитини, щоби уникнути ускладнень.