Найогидніше / найприємніше в ситуації з Калинівкою.

1) Найогидніше - це те, що внаслідок постійного мурижіння владою теми російських диверсій та кремлівського сліду, тепер, коли справді 99 %, що за подіями на Вінничині стоїть рашка, купа людей вже тупо не вірять в це. Надто часто й по дебільних приводах кричали "вовки, вовки" у нас представники провладного табору. Коли ці вовки з півночі справді прийшли, то чимало адекватних громадян просто на автоматі кажуть: "А, якщо про рашку мова знайшла - значить, знов щось вкрали".

Читайте також: "Не буде покарання за останню диверсію – нашу державу не врятує ніщо", – політолог

2) Найприємніше - це знову самоорганізація звичайних людей. За свідченнями очевидців, перші волонтери, як вивозили людей з Калинівки, з'явилися вже за півгодини після початку вибухів. Миттєво сформувалися загони допомоги біженцям, миттєво люди почали шукати прихисток, миттєво сотні машин поїхали з метою допомогти. Чималу кількість з майже 30 тисяч евакуйованих вивезли звичайні громадяни.

Реально, якщо в американцях живе віра, що їх, не дивлячись ні на що, врятує армія, то в нас можна бути впевненим, що допоможуть люди. 

Негатива в цьому факті й так дуже багато, не буду зараз додавати - держава функціонує погано, це очевидно. 

Бо ж позитив не менш очевидний. Суспільство з таким рівнем свідомості та самоорганізації просто не може не змусити й не перетиснути цього клятого постсовкового монстра.

Читайте також: "Основная версия катастрофы в Калиновке – российская диверсия", – Бутусов

Справа за малим - нашим бажанням діяти не тільки в екстремальних умовах, але й кожен день. Як би так зробити, щоб ці дивовижні факти об'єднання та взаємодії відбувалися не тільки через якийсь екстрім?

***

Судячи з усього, ми стали жертвою класичної, як з підручника, багатоступеневої інформаційно-психологічно-бойової диверсійної спецоперації спецслужб РФ, спрямованих на зрив надання нам летальної зброї. Ну, й загальної роботи на надання Україні іміджу failed state, непередбачуваної дірки в середині Європи.

А ось які елементи мені бачаться на даний момент:

1) Західним журналістам зливається інформація про мутні оборудки української контори "Техімпекс" по продажу радянської зброї з країн колишнього Варшавського договору до Азії та Африки. Скоріш за все - цілком правдиві. Але не так й важливо для загальної логіки. 

2) Ця тема активно розганяється російськими ботнетами та засобами масової дезінформації.

3) Влаштовується диверсія в одному з найбільших й важливих складів боєприпасів у Калинівці під Вінницею. Конкретна бойова мета очевидна - знищення складу важливих й, на даний момент, не відновлювальних боєприпасів. При чому, судячи з усього, наші силовики знали про те, що щось подібне готується, адже вчора-сьогодні на Вінниччині проходили типу "навчання" СБУ. Не встигли, на жаль.

4) Співпадіння з днем народження Порошенка теж невипадкове - гебня дуже любить нумерологію та щось робити під дату. Як і годиться людям з радянською ментальністю. Ну, й тим більше Вінниця таки асоціюється з вотчиною Порошенка - тобто, ось вам і морально-психологічний аспект. Мовляв, ви всі не захищені, якщо прямо на день народження президента в "його області" вибухають боєприпаси.

5) Негативна картинка з натовпами людей, що тікають з Калинівки та Вінниці, створюють додаткове жестякове тло. "Влада недієздатна", "все розікрали" тощо. Не дай боже, якщо ще й жертви будуть.

6) Скандал з продажем зброї та вибухів на складі боєприпасів вже дуже активно розганяється рашкоботнею. Мета - очевидна: введення санкцій проти України за участь у чорному ринку зброї на тлі інформації про вибухи. Мовляв, "країна 404" взагалі не може контролювати нічого. Самі себе в "громадянську війну" загнали, он самі себе палять - до чого тут Кремль, а? А вибухи спеціально, може, влаштували, щоб прикрити ту ж таку торгівлю зброєю (нонсенс, враховуючи, що мова взагалі йде про зброю з країн Східної Європи, а не, власне, України).

Якщо не вийде домогтися прямих та офіційних санкцій - то метою є хоча б якнайбільше ускладнення процесу закупівлі Україною дефіцитних боєприпасів в країнах Східної Європи. Ну, й максимальне гальмування процесу надання Україні летальної зброї - мовляв, вони наліво торгують з підсанкційними країнами, й при цьому, не контролюють власні запаси. Яка їм ще зброя?

7) Дуже важливо, як і що завтра говоритимуть владні спікери від усіх відомств. Я поки від коментарів утримуюсь. Чекаймо й не піддаваймося паніці. Вона на руку тим, хто стоїть за всією цією бодягою.

8) Що аж ніяк не відміняє необхідності жорстких посадок не рядового Петренка, а людей з найвищого керівництва Міністерства оборони. Й негайної реакції на звинувачення в участі в чорному ринку зброї. З головами, що мають полетіти на найвищому рівні в Укроборонпромі.