Із 5 серпня 1937 року за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) "Про антирадянські елементи" розпочалася наймасовіша "чистка" суспільства від "ворогів радянської влади", зокрема й у місцях позбавлення волі. За сфабрикованими новими "справами", без слідства й суду, із жовтня 1937-го до лютого 1938 року Особлива Трійка УНКВС по Ленінградській області прирекла до розстрілу 1825 в’язнів, які відбували покарання на Соловках. Найбільшу групу – 1111 осіб, розстріляли в урочищі Сандармох (Медвеж’єгорський район Республіки Карелія Російської Федерації). Розстріли здійснювали 27 жовтня, 1-4 листопада 1937 року.

Читайте також: Як більшовики винищували цвіт української нації. 82 роковини злочину

Справа українських політв’язнів називалася "Дело № 103010-37 оперативной части Соловецкий тюрьмы ГУГБ НКВД СССРП на 134 человека украинских буржуазных националистов". У жовтні 1937-го в останній етап пішли близько 300 українців, серед них – поет-неокласик, професор Микола Зеров, творець театру "Березіль" Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, освітяни Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Влизько, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики Матвій Яворський, Сергій Грушевський (брат Михайла Грушевського).

Читайте також: Наша еліта – в урочищі Сандармох. 79 роковини жахливого злочину проти України. ФОТО

Соловецьких в’язнів етапували морем до порту Кемь, звідти залізницею перевозили до міста Медвеж’я Гора (з 1938-го Медвеж’єгорск) й поміщали до СІЗО Біломорсько-Балтійського табору. Звідси засуджених зв’язаними доставляли в Сандармох, де й розстрілювали.