У серпні Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 563, якою встановив 30 березня 2018 року кінцевим терміном відключення по всій країні аналогового ефірного телебачення. Про це повідомляє видання "КП в Україні".

Три місяці точаться баталії між медіахолдингами на тему "відключати або не відключати". Держоргани теж розділилися на тих, хто за, і тих, хто проти. Аналізуючи пресу і доступні публічні відомості по цій темі з подивом розумієш, що всі говорять про що завгодно, тільки не про головне.

У тіні дискусії про відсотки покриття цифрової мережі, бенефіціарів оператора, залишилося головне питання – а скільки ж телеглядачів "втратить" доступ до телебачення, коли 30 березня 2018-го відключать ефірне аналогове мовлення?

Виявляється, відповідь є – 10 мільйонів 296 тисяч телеглядачів.

Досить відкрити публічний звіт Індустріального телевізійного союзу з установчого дослідження телевізійної аудиторії України, який був представлений у вересні 2017 року. Ці дослідження протягом п'яти місяців проводив Київський міжнародний інститут соціології.

У звіті зазначено, що наразі в Україні 25% населення має доступ тільки до аналогового ефірного телебачення. Там же є всі цифри за кількістю домогосподарств і їхній склад, що дає можливість простими арифметичними діями отримати шуканий результат – більше 10 мільйонів телеглядачів навесні 2018 року чекає вкрай неприємний сюрприз від уряду.

У звіті є і дуже цікава інформація про те, скільки ж годин дивиться телевізор населення України. Виявляється, що від двох до п'яти годин в будні дні – 69% і 74% – у вихідні.

Схоже на те, що Кабінет Міністрів знайшов надзвичайно ефективний спосіб різко підняти продуктивність праці у чверті населення країни – відключити їм телебачення.

Але головний послання статті, не "хто винен", зараз це вже не має значення. Важливо зрозуміти, що робити? Арифметика проста, 10 мільйонів телеглядачів – це майже чотири мільйони домогосподарств, які для переходу на цифру повинні купити цифрові приймачі. Це величезна цифра. Чотири мільйони приймачів треба замовити в Китаї, виготовити, завезти в країну через три океани, продати населенню. Щоб вирішити це завдання, і не до 30 березня, а хоча б до 30 грудня 2018-го, треба вже зараз розгорнути інформаційну компанію, а відповідальним держорганам провести активний діалог з компаніями-постачальниками телевізійного обладнання в Україну.

У вищевказаній постанові уряду вже є фраза "провести розгорнуту інформаційну компанію із підключенню населення до цифрової мережі", але важливо зробити це не тільки на папері.

В іншому разі в нас два виходи – соціальний вибух, через непідготовлене відключення аналогового телебачення, або ж Україна так і залишиться на задвірках технічного прогресу, залишивши населення без доступу до сучасних інформаційних технологій.