Проект з інженерного облаштування кордону “Стіна”, широко анонсований у 2014 році тодішнім прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком, вже коштував 680 мільйонів гривень. Гроші на будівництво укріплень розподілені за непрозорою процедурою, а серед отримувачів коштів – фірми-прокладки, йдеться у розслідуванні Мар’яни Мотрунич “Стіна” для програми “Наші гроші з Денисом Бігусом”.

За даними Державної прикордонної служби України на проект “Стіна” витрачено 680 млн грн. Генеральних підрядників із будівництва “Стіни” ДПСУ обрала без конкурсних процедур у закритому режимі. У службі не змогли пояснити причини обрання нинішніх підрядників.

Основним критерієм при відборі генпідрядників проекту була наявність дозволів по будівництву військових об`єктів. За версією прикордонників такий допуск має надаватися СБУ. Водночас СБУ повідомила – дозволи фірмам, які працюють над проектом “Стіна” не передбачені.

Читайте також: Весілля "по-генпрокурорськи". Автівки ГПУ на "розвозці", напад на журналістів та охорона УДО

Над інженерно-технічним облаштуванням кордонів працює 13 генпідрядників. Серед них 2 державних автодори, та 11 - приватних компаній.

Найбільші генпідряди отримали харківські компанії. Компанія “Скорпіон-РП” отримала замовлення майже у 50 млн грн. Власники фірми два брати Володимир та Павло Левченки. Володимир Левченко зокрема є співвласником мисливської компанії «Сафарі-ХХІ» разом з нардепом від Оппоблоку Дмитром Шенцевим, на території округу якого і йде облаштування кордону. Сам народний обранецт стверджує, що з Левченком не знайомий. “Не знаю и к строительству не имею никакого отношения и не имел вообще” – зазначив нардеп.

Ще одна харківська фірма “Констракшн груп інтернешенал” отримала замовлення від прикордонників замовлення на 58 млн грн. Компанія донедавна належала сину екс-прокура Харківської області й Автономної Республіки Крим Василя Синчука. Зараз фірма записана на бізнес-партнера родини Синчука - Ігоря Моруса. Керівник Харківського антикорупційного центру Дмитро Булах зазначає, що син прокурора вийшов із компанії, коли інформація про його участь у бізнесі з`явилась у ЗМІ.

Серед субпідрядників харківської “Констракшн груп інтернешенал” - житомирське підприємство “РЦ Шляхобудівництва” (Коростень, Житомирської області). Констракшн перерахував цій компанії 18 млн грн. Субпідрядник записаний на пенсіонерів (72-річний чоловік та 79-річна жінка, місцеві мешканці). Місце юридичної реєстрації фірми - місцевий завод залізобетонних конструкцій. Охорона заводу переконує, що подібна фірма у них на території відсутня.

Інший харківський генпідрядник фірма “Будцентр Вітязь”. Власник “Вітязю” - Агаверді Аділов. Його син тривалий час був помічником нардепа від Оппоблоку Юрія Павленка. “На той момент ніяких в нього не було проектів по стіні, але бажання, велике бажання влізти у якісь державні проекти, які виділялися на відновлення Донбасу в нього було” - зазначив нардеп.

Нині “Витязь” – один з найбільших генпідрядників Стіни. За будівництво кордону компанія отримала 65 мільйонів гривен. Шість із них за матеріали перерахували київській фірмі з адреси масової реєстрації. Крім будування стіни, ця ж фірма фігурує у кримінальних провадженнях по контрабанді цигарок. А зрештою, її взагалі перереєстрували на мешканця російського Магадану. 

Серед генпідрядників є і новостворена, якраз під проект, компанія. Влітку 2015 року працівники готелю “Прем`єр палац” Сергій Павловський та Олексій Пегасін зареєстрували просто в квартирі Пегасіна фірму “Каунт-груп” із статутним капіталом в 1 гривню. Зрештою, документи “Каунт-груп” київська прокуратура вилучила при обшуку конвертаційного центру навпроти МВС.

Читайте також: Снєгирьов: В чому функціональне призначення проекту "Стіна" і як врятує рів від бронетанкової групи ворога?

Окрім фінансування безпосередньо облаштування кордону, 59,5 млн грн проекту витратили на купівлю бойових бронемашин “Тритон” у заводу “Кузня на Рибальському” Петра Порошенка.

Ще частину коштів направили на ремонт та зведення будівель прикордонної служби. Так, 18 мільйонів гривень отримала компанія “Фаворит”, яка належить родині народного депутата Борислава Розенблата. Закупівлі послуг з ремонту проводили за тендерними процедурами, однак найдешевшу пропозицію (16 мільйонів) відхилили через невідповідність документів.