Медіапростір пропагує, що всім сьогодні потрібно бути успішними. Стрічка в Фейсбуці яскраво сяє новими здобутками та статусами, немов закликає – візьми на себе побільше проектів, а всі дедлайни ти маєш виконувати на вчора. І не забудь відзвітувати про результати в черговому дописі!

А як щодо помилок? Що скаже з цього приводу вірний Фейсбук?

Пам’ятається мені одна ситуація зі шкільних років, коли я віддано дотримувалася ролі бабусиної надії та відмінниці. Коли в першому семестрі 8 класу в табелі в рядочку геометрії з’явилася дев’ятка, мені довелося пережити апокаліпсис місцевого масштабу. В наступному семестрі я таки наздогнала втрачене, витягнула злощасну геометрію на 11 і вже могла похизуватися перед бабусею званням відмінниці.

Читайте також: Освітня реформа ввела в ступор учасників навчального процесу

Однак не хизувалася. Чому? Тому що в той момент я вважала себе «фальшивою відмінницею». Минулий програш не давав вдосталь насолодитися тим, що я самотужки опанувала незрозумілі для мене раніше теми з нелюбої мені геометрії.

«Як я могла до такого дійти?!» Перша дев’ятка за всі роки навчання, життя не буде таким, яким було раніше, викликайте рятувальників, швидку і ще когось з подібних служб».

Зараз це звучить навіть трохи смішно. Якби мені пощастило розповісти американській дослідниці Керол Двек свою трагічну історію з геометрією, дев’яткою та статусом несправжньої відмінниці, то, мабуть, вона б сказала, що я просто є людиною з фіксованим образом мислення. Саме Керол, професорка Стенфордського університету, ввела це поняття в психологію і навіть презентувала на цю тему книгу «Гнучка свідомість: новий погляд на психологію розвитку дорослих та дітей».

За теорією Двек, існують два табори: люди з фіксованим образом мислення та люди з образом мислення, що націлене на зростання. Перші вірять у вроджені здібності й таланти, а помилки сприймають як щось, що ставить під сумнів вірогідність досягнення ними успіху. Другі ж вважають, що їхні таланти та здібності залежать від докладених зусиль та наполегливості, а дорога до успіху складається з перемог та невдач.

Люди з двома типами особистостей також по-різному розтлумачують саме поняття успіху. Ті, хто має фіксований образ мислення, беззаперечно переконані, що якщо вони вже народилися розумними, то неодмінно досягнуть успіху, бо ж розумні люди завжди його досягають. Для людей з образом мислення, націленим на зростання, успіх є розширенням своїх вже наявних можливостей, а «досягти успіху» для них тотожно «стати розумнішими».

Читайте також: Главное – поступить в институт. Так ли это?

Керол Двек запевняє, що різниця в типі мислення зачіпає не лише професійну сферу, а й особистуі це доводять проведені опитування серед представників обох типів мислення. Люди з фіксованим образом мисленням вважають, що їхні обранці мають підтримувати їхню впевненість в собі, возвеличувати й обожнювати їх. Натомість люди з протилежним типом мислення шукають партнерів, які побачать їхні недоліки, допомагатимуть позбавитися їх, а також мотивуватимуть до опанування нових сфер.

Ми не народжуємося з фіксованим мисленням. Дітлахи, які вчаться ходити та падають і відмічають гулями на лобі кожен кут в квартирі, не турбує думка «Що про мене подумають, я ж впав, а мама так сподівалася, що цього разу я подолаю відстань від шафи до столу. Все, мені не можна вчитись ходити, я невдаха». Малюки просто підіймаються і знову рухаються вперед. То чому ж, дорослішаючи, вони починають думати інакше і чи можливо це змінити?

Стенфордська професорка переконана, що зміни можливі і не просто можливі, а й необхідні. У першу чергу треба зрозуміти, що націлений на зростання образ мислення ґрунтується на вірі, що будь-які зміни можливі. Слід також пам’ятати, що зміна образу мислення, на відміну від хірургічної операції, не позбавляє тебе проблеми раз і назавжди. Твої нові переконання займуть місце поруч зі старими, але з часом, коли перші ставатимуть стійкішими, ти почнеш думати, відчувати та діяти зовсім по-новому.

Як зазначає Двек, всі люди постійно, свідомо чи ні, аналізують те, що відбувається з ними і вирішують, що їм робити далі. Фіксований образ мислення фокусує цей внутрішній монолог на судженнях на кшталт «Це означає, що я невдаха», «Це означає, що я краща/кращий, за інших». Та якщо цього позбутися, то можна почати сприймати життєві невдачі та перемоги з точки зору того, чому вони нас вчать, та як ми можемо ставати кращими завдяки ним.

Зміна образу мислення передбачає рух назустріч тому, що раніше сприймалося як загроза: труднощі, боротьба, критика та програші. Варто відмовитися від звички вести лічильник перемог, який роками поповнюєш балами за інколи навіть сумнівні здобутки, щоб підтримати свою самооцінку.

Якщо стати на шлях змін, то цілком можливо, що спочатку буде некомфортно і навіть страшно. Ти будеш відчувати себе повним нулем і захочеш повернутися в такий зручний режим «заробляння балів», який рятував від відчуття невпевненості в моменти невдачі або коли хтось тебе критикує. Та це того варте.

Читайте також: Освітня реформа: що найбільше турбує українців?

Почни з розробки конкретних планів. Хочеш вступити до престижного вишу або отримати роботу в омріяній компанії? Плани, в яких ти візуалізуєш кожен крок, що, коли і як зробиш, набагато частіше закінчуються реальним втіленням задуманого. Водночас ключове завдання не в тому, аби скласти план переходу на новий образ мислення, а в тому, щоб візуалізувати його, зробити більш конкретним і визначити, якими чином ти будеш втілювати задумане.

Людина з націленим на зростання образом мислення усвідомлює, що для досягнення будь-якої цілі потрібно докласти зусилля і при цьому ніхто не дає гарантій, що все вдасться відразу. Можливо, що нічого не вийде з першого разу або навіть вдруге. Але пам’ятай, помилки та невдачі будуть залишатися ознакою лузерства лише до тих пір, поки ти це так оцінюєш.