Нещодавно я був у Потсдамі, де на базі Фонду зелених проходять українсько-польсько-німецько-російські консультації, пише у своєму блозі на "Новому часі" колишній віце-прем'єр України з питань євроінтеграції Олег Рибачук. Там представлені експерти високого рівня. Ми говорили про ситуацію в кожній країні. Із польської сторони був присутній колишній міністр закордонних справ Польщі. Тому можу повторити те, що сказали друзі-поляки. Ми маємо справу зі правими радикалами, які прийшли до влади в Польщі. З одного боку – це загальноєвропейський тренд. З іншого – їх практично не цікавить зовнішня політика своєї держави. Я майже цитую високопоставлених поляків, які розповіли, що для партії "Право і справедливість" дуже важливою є зміна внутрішнього устрою Польщі відповідно до їхніх радикальних і націоналістичних поглядів.

Різка антиросійська риторика не заважає їм діяти так, як діяли в самій Росії. Польська влада фактично демонтує демократичні інститути: вона прибрала незалежне суспільне мовлення, намагається взяти під контроль судову гілку влади, буквально душить свободу слова. Ярослав Качинський якось випадково сказав, що їх мало цікавить економічне зростання, вони хочуть бачити Польщу такою, якою собі її уявляють. І поляки були дуже стривожені цією заявою. На консультаціях у Потсдамі були і представники Німеччини, які зазначили, що Берлін давно вже не був настільки розгублений – він не знає, як будувати відносини із такою Польщею.

Читайте також: Насправді нема ніякого польсько-українського конфлікту

Тому зараз зовнішня політика Польщі – не є якоюсь продуманою стратегією. Влада реально працює на внутрішню політику. Зараз Польща – непередбачуваний партнер для всіх. Те, що заявив Туск, це не тільки його думка як польського колишнього чиновника високого рівня. Так думають у Брюсселі.

А те, що відбувається зараз між Києвом і Варшавою, не є політикою, спрямованою конкретно проти України. Таку безвідповідальну політику Польща зараз проводить і відносно Німеччини, і  ЄС в цілому. Поляки збираються створювати якийсь альянс із Угорщиною тощо. Через два роки в Польщі вибори. За версією наших польських друзів, із такою політикою у правлячої партії мало шансів зберегти владу. Однак усі два роки у нас, українців, під боком буде дуже непростий сусід.

Тому тут питання не двосторонніх відносин. Питання в тому, що польська влада намагається реалізувати своє бачення Польщі, яке істотно відрізняється від демократичних і ліберальних уявлень.

Читайте також: Одну із центральних вулиць Львова закликають назвати на честь Яцека Куроня

У ситуації з Польщею часто проводять якісь паралелі з Росією. У Росії все набагато складніше. Там антиукраїнська істерія досягла того рівня, коли росіяни вже з народження вважають, що Україна – це породження пекла. Російська пропагандистська машина довела це до абсурду. У Польщі ж немає такого масового психозу неприйняття України. І ми, в свою чергу, не можемо сприймати Польщу таким самим системним ворогом. Так, нинішня польська влада отримала булаву, але її підтримали 18% виборців від загального числа поляків. Це менше, ніж кожен п'ятий.

Дипломатичний етикет вимагає, щоб на польські "чорні списки" ми відповіли аналогічними заходами. Але це дорога в нікуди. Можна вітати те, що наш президент зробив, хоч і трохи запізно, важливий крок – ініціював проведення українсько-польських консультацій. Але ми не повинні розбиратися з поляками сам на сам.

Зараз Україні слід апелювати до Брюсселя: в заявах польської влади є відверто реваншистські нотки, польська влада ставить під сумнів кордони, вона виставляє фактично територіальні претензії, вона намагається провести ревізію історії і допускає ксенофобські речі. Найбільше збіговисько націоналістів ми спостерігали нещодавно у Варшаві. Польща, як член ЄС і НАТО, взяла на себе дуже чіткі зобов'язання. Насамперед Варшава порушує внутрішній європейський кодекс поведінки. Тому потрібно, щоб поляки, умовно кажучи, були "викликані на килим" і могли відповісти перед європейськими структурами за свою поведінку. Ось це було б ефективно і розумно.