Голодомор був наслідком позбавлення людини всіх прав, на якому керманичі СРСР будували свою політику. І ті політики, які сьогодні прагнуть «закручувати гайки» і радять народові «затягнути пояси», стають на шлях тоталітарних диктаторів.

В останню суботу листопада українці відзначають «День пам’яті жертв голодоморів». Масовий голод 1921 - 1923 рр., 1932 - 1933 рр. та 1946 – 1947 рр.. був пов’язаний саме з діями тогочасної комуністичної влади. Його «об’єктивні» причини, такі як неврожай, були вторинними.

Найбільшою катастрофою, що глибоко травмувала Український народ, був штучний голод 1932-1933 років. Нагадаю, що він був по суті формою каральної операції – помстою селянам за опір колективізації і за зрив планів хлібозаготівель, які були завідомо нереалістичними.

Заможний, незалежний український селянин для тогочасної влади став ворогом номер один. Точну кількість загиблих у вирі Голодомору назвати неможливо. В СРСР дослідження тематики голодоморів були під забороною. Величезна кількість документів втрачена, російські архіви закриті для неупереджених дослідників. Проте сучасні історики підрахували, що кількість загиблих лише в Голодоморі 1932 – 1933 років можна оцінити від 3 до 10 мільйонів осіб.

Читайте також: Наша пам'ять про Голодомор – запорука неповторення злочинів комуністичного режиму

Науковці вказують і на те, що винищення основи нації – підприємливого селянства – не випадково супроводжувалося жорстокими репресіями проти інтелектуалів та митців України. Мета у обох цих процесів була одна – знищити національну свідомість українців і зменшити спротив тоталітаризму.

Сьогодні дуже важливо усвідомлювати, з чого починався терор проти Українського народу. Спочатку відбулося звуження політичних прав. Більшовики, програвши вибори в Україні, встановили свою владу силою зброї, наплювавши на те, що вони не мають тут політичної підтримки. Потім відбулося згортання свобод – слова і віросповідання передусім. А потім, услід за іншими правами, у людини відібрали і право на елементарну їжу та життя. І все це відбулося за якісь півтора десятка років на початку ХХ століття.

Читайте також: Голодомор 1932-1933 років – помста за свободу

У ХХІ столітті псевдо-політики, які прагнуть «закручувати гайки» і радять народові «затягнути пояси», нікуди не зникли. Вони є і в Україні. А в так званій «ДНР» вони правлять бал. Тому у підприємців та жителів окупованої території нещодавно почали відбирати врожай, вирощений на землях «державної та муніципальної форм власності». І якщо вдуматись, це логічний наслідок того, що контрольовані бойовиками райони стали новим островом безправ’я. Що далі чекає людей в ОРДЛО – новий голод?

Разом з тим, страх голоду присутній серед головних страхів, які мають усі українці, незалежно від регіону. І це головний наслідок пережитих голодоморів.

За даними соціологів, 77% українців погоджуються з твердженням, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом Українського народу. Ми навчилися правильно оцінювати свою історію, вчимося правильно доносити її світові. Але цього недостатньо. Авторка книжки «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» - польсько-американський історик Енн Епплбаум – дала українцям одну дуже слушну пораду. За її словами, найкраща річ, яку українці можуть зробити для вшанування пам'яті жертв Голодомору, - це створити свою державу, де подібна трагедія ніколи не повториться. Переконаний, ми це зможемо.