Якщо когось досі цікавить, що відбувається в Луганську, мені нічого розповісти, бо ніхто у місті нічого не знає напевне. Принаймні мені здається, що люди поза межами міста та "республіки" знають набагато більше, бо мають доступ до інформації без обмежень та фільтрів.

Загалом усе мирно: працюють школи, лікарні, муніципальні об'єкти.

Якщо придивитися пильніше, можна побачити напівпорожні шкільні класи, порожні дитячі гуртки та відчути "фібрами душі" тривогу у повітрі.

Ця тривога відчувається між людьми, які говорять пошепки: "Що чутно?", "Не чули, що відбувається?", "Щось змінилося?".

Хтось переказує позавчорашній виступ Плотницького, і хоче всіх заспокоїти.

Виходить дивна ситуація: центр міста перекрили, в інтернеті виникають суперечки, але самі мешканці "республіки" вдають, що в їхньому житті нічого не відбувається.

Читайте також: На тлі перевороту в "ЛНР" почалася махновщина, – Бочкала

Це найдивніше.

У центрі міста стоїть БТР, центральними вулицями не ходять пішоходи, не їздить автотранспорт, але всі вдають, що все нормально.

Мені здається, це прояв якогось нового психічного стану, коли в людини бракне сил сприймати новини глобально та проектувати їх на своє життя.

Це може здатися дивним для когось, але більшості людей вже давно байдуже, що відбувається навколо, а тим паче у сфері місцевої політики.

Було б цікаво провести опитування серед пересічних мешканців міста на знання прізвищ місцевих можновладців та "міністрів".

Я думаю, більшість не змогла б перерахувати й половини тих, хто мав би "покращувати" наше життя.

Довіри до всього, що відбувається довкола, немає ні в кого.

Люди живуть своїми інтересами та більше хвилюються, чи буде у них завтра робота, світло, тепло та їжа.

Долі "міністрів" мають значення для них самих, а їхні підлеглі давно вже звикли до того, що зранку очолити підрозділи можуть зовсім інші люди.

Вечорами не вулицях стало ще менше людей. Люди хочуть сховатися від неприємностей. Це вигаданий світ домашнього комфорту, в якому є тепло, їжа, вода та світло.

В атмосфері "дому" зі світлом над столом, запашною вечерею на кухні та домашнім затишком, переживати усі "катаклізми" набагато простіше.

На втечу з міста у пересічних луганчан немає грошей та сил.

Хто вже пережив від'їзд та повернувся до Луганська з поневірянь, ще тоді зарікся шукати кращої долі деінде.

Це три роки тому у людей була ілюзія, що можна чогось десь досягти. Але більшість не змогла пройти цей іспит та чесно зізнатися собі, що "де народився, там і згодився", як писав наш відомий земляк.

Ця місцева обмеженість ("Здається, що вам байдуже, хто буде при владі", - каже мені знайома) дивує тих, хто живе десь в іншому вимірі.

Справді, на словах ми й самі погоджуємося із тим, що нам не може бути байдуже. Нічого зранку для більшості не зміниться. Перед мешканцями "республіки" з телеекрану виступить якийсь новий "голова".

Із новин дізнатися щось об'єктивне дуже важко.

Ми іноді жартуємо, що варто питати, що відбувається, у сусідки, яка торгує кавою на зупинці.

Її клієнти - водії маршруток і через них вона часто дізнається якійсь сенсаційні новини. Правдою виявляється не все, але ми охоче слухаємо цей "потік свідомості" з думками та прогнозами нашої сусідки.

Зазвичай інтернет не допомагає розібратися в усьому.

Читайте також: Донбасс. Нужно ненавидеть агрессора, а не бабушку, которая оформила две пенсии

Більшість українських сайтів для мешканців "республіки" заблокували, єдиний телеекран вимкнули, а радію транслює лише "позитивну" музику.

Можна було б читати на офіційних сайтах "республіки", але новини там часто оприлюднюють із запізненням.

З усіх новин, які зараз з'являються, важко зрозуміти, кому можна довіряти.

Кожного дня ми бачимо порцію викриттів майже кримінального характеру.

Трохи лячно, бо незрозуміло, хто зараз при владі, та чи працює у звичному режимі "поліція", і чого очікувати від усіх "змін".

Подруга пише мені: "До кінця тижня ми посидимо вдома з дитиною - так спокійніше".

І, дивлячись на порожні дитячі гуртки, здається великою авантюрою виходити кудись з дому увечері та покладатися на те, що всі можливі неприємності вже з нами сталися.