Сучасна історія України ще не написана.
У переліку Майданів ви не знайдете кримськотатарського Майдану, який проходив восені 1991 - навесні 1992.
Кримські татари тоді вимагали від парламенту України переглянути статус "РК" (республіки Крим) яку створили по узгодженню з проросіянськими чиновниками Сімферополя, нашвикодруч, щоби кримські татари під час свого повернення вже стояли перед фактом - автономія є, тільки "трьох народів", тобто русская.
Кримські татари вимагали створення на півострові своєї національно-теріторіальної автономії замість замаскованої русскої "інтернаціональної".

Читайте також: Нам потрібен закон про статус кримськотатарського народу як корінного народу України, – Волошина

Українська сторона тягнула кота за хвоста.
З українських сил до вимог кримських татар приєднався лише Народний Рух.
Тим часом сумнозвісний "Беркут" спробував розігнати цей майдан, постраждало багато людей.
Вимоги кримських татар не були почуті і виконані.
Побоїще 19 березня 1992 залишилось непокараним.

Кримські татари разом з українцями посадили в якійсь алеї "дерева дружби".
Забираючись назад до Криму, побиті, несатисфиковані, вони заявили, що не тримають зла на український народ, який "не несе відповідальності за дії парламента".
Руская автономія продовжила існувати, з аквафрешем на прапорі, "трьома офіційними" (какаяразніца ліш би по рускі) мовами, проросіянськими чиновниками на чолі весь період свого існування.
Офіційною доктриною українського керівництва було, що проросіянські рухи не є такі небезпечні, як "протурецькі" (нібито) кримськотатарські.

Такий міф існував аж до окупації, коли весь апарат "інтернаціональної" автономії в один момент перетворився на апарат расової сегрегації та шовіністичного перслідування. І сьогодні багато людей роблять вигляд чи справді вірять, що "татарська загроза" є не менш небезпечною (вже не кажуть "більш", тепер просто "не менш"), повторюють кремлівську пропаганду про тотожність кримських татар і турків.

Читайте також: Россияне из крымчан не лепятся

Забутий Майдан, невдалий Майдан дається взнаки і тепер.
"Беркут" сьогодні ходить в офіційних героях окупантів. Він починав тренуватись на кримських татарах, згодом вбивав українців, сьогодні є співучасником терору на національному грунті під прапором Росії.