Ігри, в які грають люди.

Зі звернень і виступів офіційних осіб, коментарів інсайдерів і анонсів роботи органів влади потроху вимальовуються контури поточного етапу судової реформи.

Зараз можна впевнено стверджувати, що створенню нових судів буде передувати проведення кваліфікаційного оцінювання всіх суддів ліквідованих судів, що, по-перше, означає відтермінування роботи нових судів на рік - півтора, по-друге, повинне забезпечити виконання обіцянки влади щодо очищення суддівського корпусу.

Таким чином, в ході даного етапу реформи буде досягнена як позитивна мета укрупнення ряду судів, так і вкрай важлива мета очищення суддівського корпусу.

Читайте також: К чему приведет реализация указа о ликвидации судов

На мій погляд, цей план має тридцять три переваги і тільки один недолік - його неможливо виконати.

Так, каменем спотикання, який руйнує струнку будову реформи, є вимога забезпечення безперервності судового розгляду.

Це дуже проста штука, яка означає, що розгляд справ у нових судах не повинен починатися з початку. Вимога забезпечення безперервності судового розгляду є нагальною і вкрай важливою, оскільки в іншому випадку нас чекає фактичний розвал ряду резонансних справ (кримінальних справ Майдану, справ відносно чиновників періоду Януковича тощо) і глобальне порушення прав учасників судових спорів, які після багатомісячної тяжби зіткнуться із необхідністю починати все з початку.

Саме тому в своєму зверненні від 29.12.2017 Президент зазначив про ініціювання закону про безперервний розгляд. 
Такий закон означатиме, що для процедури створення нових судів тимчасово скасовується дія процесуальних норм щодо обов'язкового нового автоматизованого розподілу справ у цих судах і норм про розгляд справи новим судом з самого початку.

Не маю сумнівів, що такий закон буде прийнятий, оскільки іншого виходу немає. І закон цей є позитивним, незважаючи на вимушений характер його прийняття.

От тільки діяти цей закон зможе тільки відносно тих справ, які розглядаються тими самими суддями в нових судах. 
Повторю, це важливо: закон про безперервність розгляду, незалежно від його змісту, буде діяти тільки в тому випадку, якщо справу в новому суді буде розглядати той самий суддя, або ті ж самі судді, які розглядали справу у старому суді. 
Адже базові приписи права щодо доказування і формування суддівського рішення обійти неможливо: який закон не приймай, ці приписи органічно вплетені в міжнародні нормативні акти і Конституцію України, і ці приписи вимагають, щоб рішення виносилося судом, який розглянув справу з початку і до кінця.

З цього простого міркування випливає ряд очевидних висновків.

1. Органи влади не можуть дозволити собі провести дійсне очищення судів, навіть якщо б цього щиро бажали. Також це означає, що майбутнє кваліфікаційне оцінювання суддів в принципі не може бути нічим іншим, аніж профанацією. 
Простіше кажучи, кожний суддя тримає в якості заручників свої триваючі справи, тому кожний негативний результат оцінювання означає порушення прав великої кількості учасників спорів.

2. Судді у резонансних справах автоматично отримують імунитет від кваліфікаційного оцінювання, оскільки важко уявити собі негативний результат оцінювання суддів у справі Януковича чи Курченка і розгляд цих кримінальних справ з початку.

3. Судді у резонансних справах також несуть індивідуальні ризики у процедурі кваліфікаційного оцінювання, оскільки для заінтересованих суб'єктів немає кращого способу отримати паузу і процесуальну перевагу, аніж забезпечити негативний результат оцінювання судді у своїй справі. В кожному такому оцінюванні слід очікувати боротьби «державного інтересу» і індивідуального інтересу учасників судових справ.

Читайте також: Правоохоронна та судова система – це ракові пухлини України

4. Максимальні ризики стати позитивним показником очищення суддівського корпусу несуть судді господарських суддів - в них просто немає триваючих справ, а отже немає заручників. 

І ще один висновок видається очевидним - реформи на кшталт поточної не виглядають результатом стратегічного планування. Скоріше це схоже на гру, в який результат може бути як негативним, так і позитивним. Є тільки одна відмінність від звичайних ігор: грають одні, а програє сторонній суб'єкт - суспільство.