Я російськомовна українка. Звісно, я знаю, люблю і поважаю українську мову, але в побуті мені зручніше і звичніше спілкуватися російською.

Але щойно ми прилетіли до Тайланду, в мені спрацював якийсь перемикач. Так, відчуття патриотизму загострюється на чужині, але ця історія про інше, тому для затравки декілька замальовок з нашої подорожі:

Історія 1. 

Острів Ко Чанг, нічний маркет з неймовірною кількістю фруктів, тайської локшини та іншої швидкої їжі. Весела повненька тайка смажить мушлі на гирлі, ми чекаємо на своє замовлення, аж тут, достатньо несподівано, до неї підлітає жіночка з характерною вимовою, шторкає продавчиню і починає кричати:

- Тыыыы! Тыыыы! 

Тайка в шоці, хто був в Азії, знає які ввічливі і привітні тут люди. 

- Ты чё так дорого жаааришь? 

Ціни на гриль, зауважу, на цьому базарчику були більш ніж демократичними - 50 бат або 1.5 доллари. Але російську жіночку це не зупиняло:

- Доорого, говорю, чё не понимаааешь?

Звісно тайка нічого не зрозуміла, як і ми, але було страшно соромно. Чомусь нам. 

Читайте также: "Образцовый дебилизм". Про ватников в Индии

Історія 2. 

За кілька днів, той самий базар. 

Купую сік, повз мене проходить статна пані з хімічною завивкою на голові. Зазирає в мій стакан, потім на прилавок з фруктами, не знайшовши бажаного, починає голосити:

- Гранаааат! Гранаааат! 

Таєць, який звісно нічого не зрозумів, ввічливо посміхається. 

- Идиот! 

І знову соромно мені, і краще б я не розуміла цієї мови. 

Історія 3.

Перший тиждень відпустки ми провели в чудовому затишному готелі, який був розташований на тихому пляжі, мабуть тому тут майже не селилися "саатєчєствєннікі".

Але вирішивши залишитись на острові ще на два дні, ми змушені були переїхати в інший готель. І нам не пощастило.

Новий готель на 90% був заселений російськими "пакетниками" - "ґрааанатами", як ми почали їх називати.

"Ґраната" можна було впізнати по золотому ланцюгу на шиї, чи то на пузі, навіть на пляжі, навіть на підлітках. Жінки "ґранатів" всі, як одна мали силіконові вуста, до дітей "ґранати" звертались виключно: "блянуєстьмозгито" або "давайдоєдайуже". 

7 ранку, ми снідаємо перед виселенням і тут з'являється вона - красива жінка з штучною орхідеєю у волоссі і повністю розфокусованим поглядом (о 7-й ранку, нагадаю!).

Жінка не йде - пливе, трошки не вписуючись в повороти, але посміхається і робить вигляд, що пританцьовує, коли ж погляд її нарешті фокусується на чомусь - не важливо це собака, чи тарілка з локшиною, "красуня" лагідно так, наче проспівує:

- Сссууукааа! 

І так щоразу: тарілка з шинкою - "сууукаа", зелений каррі - "сууукаа", горнятко з кавою теж "сууукаа". 

Чи то вона раділа так, чи гнівалася, хто її "заґадачную русскую душу" второпає. 

Читайте также: Про росіян в Єгипті... Вони дійсно поводять себе як персонажі "Нашої раші". ФОТО

Історія 4.

Як я писала на початку, приїхавши до Тайланду, ми з друзями домовились розмовляти українською, тепер ви вже розумієте чому - хотілося уникнути будь-якої асоціації з людьми, які поводять себе таким чином. І от якось під час сніданку до наших друзів підходить чоловік, росіянин, який з сім'єю якийсь час спостерігав за нами:

- I'm sorry, which language do you speak? 

- Ukrainian, - буденно відповів наш друг. 

- Ок, - розгубився дядечко. 

І дуже схожа історія в автобусі. Блондинка в кольорових штанях спричинила справжній скандал, тому що водій поставив біля неї наші валізи. 

- Гандон, - кричала вона, не соромлячись своєї дитини. 

Водій також став у позу, валізи не прибрав, ми рушили, а жіночка почала підбурювати інших пасажирів:

- Excuse me, don't you mind... - звернулася вона до Солов'я, який весь час розмовляв зі мною виключно українською.

Соловей щось відповів їй - англійською і відвернувся. Яким же було її здивування, коли під час перевірки квитків, коли ця пані не могла зрозуміти, що від неї хочуть, почула від мене:

- Вас просят предъявить билеты. 

Мій висновок простий: мандруйте, будьте ввічливими і розмовляйте українською, це дозволить вам уникнути сумнівних компаній))