Влітку 2017-го я поставив у своєму під’їзді два картонні контейнери для роздільного збору пляшок і скла, пише у своєму блозі на "Новому часі" співзасновник громадської організації ReThink Роман Пучко. Чому? Науковці й експерти твердять, що люди схильні до більш сталої екологічної поведінки, коли їм це зручно. Теорія підтвердилася. За тиждень обидва контейнери майже заповнюються, й усе, що мені потрібно зробити далі, – перенести вміст на 100 метрів, до централізовано встановлених контейнерів. На щастя, в нашому житловому комплексі такі є.

Далі тару досортовують заготівельники, її віддають на переплавку, після чого з неї виробляють пляшку, відро, ящик чи, можливо, навіть куртку. Наша група активістів отримує за це гроші. За півроку на повторну переробку пішло 14 тон відходів на суму 25 000 гривень. Ці гроші можна витратити на додаткове озеленення.

Економіка, де немає відходів, а всі матеріальні та біологічні субстанції перетворюються на нові продукти називається круговою (або економікою замкнутого циклу). Кругова економіка стає дедалі популярнішою у Європі: в Нідерландах та Фінляндії навіть існують національні програми переходу до неї. ЄС стимулює такий перехід, виділяючи сотні мільйонів євро на рік.

Читайте також: Зі смітника – квітучий парк: ізраїльський досвід для України

За кордоном стає модним купити гаманець, виготовлений із перероблених поліетиленових пляшок, перстень – із недопалків цигарок, а кросівки – з листя ананасу чи лушпиння яблук. Чому такого тренду немає в Україні?

На перший погляд може скластися враження, що в Україні кругова економіка відсутня. Та це не так. Наша країна імпортує (!) макулатуру й інші ресурси для переробки, експортує відходи до Китаю, має переробні підприємства, що переплавляють скло, полімери та виготовляють із них нові продукти. Втім, цей процес переважно відбувається за сірими схемами.

Кінцевий виробник часто купує вторинну сировину за готівку без обліку – в той же спосіб заготівельники збирають її в населення. Представник однієї з таких компаній розповів мені, що якби вони платили "податок з обороту 20%" (тобто ПДВ), то їхня діяльність була б економічно недоцільною.

Зазвичай вторинна сировина переробляється в Україні у дешевий В2В продукт. Набагато ефективніше виробляти споживчий товар і відкрито заявляти про те, що він із переробленої сировини. Подекуди такий продукт повинен коштувати більше, ніж звичайний, і тоді економіка складеться. Але виробник не може/не хоче піарити те, що продукт вироблений із вторинної сировини, адже він закупив останню за сірою схемою. Так виникає замкнене коло, яке треба розірвати.

Читайте також: Як Україна разом із НАТО ліквідувала старого невидимого ворога. ФОТО

Насамперед ми повинні створити попит на товари з переробленої сировини. Адже ринок є там, де з’являється потреба. А потреба там, де обізнаність. Масова обізнаність та усвідомлення важливості питання здатні змінити світ. Хіба не круто почуваєшся, коли купляєш продукт, процес виробництва якого запобігає катастрофі зі сміттєзвалищами в Україні? Про таке й друзям захочеться розповісти.

Заглибившись у питання, ми перестанемо купувати яйця в пластиковій упаковці, а соус в дой-паку. Ми перейдемо на візитівки з переробленого паперу, багаторазові торби, скляну кока-колу та власну термочашку.

Сприяти такому відношенню й обізнаності мають профільні громадські об’єднання, асоціації, уряд, соціально відповідальний бізнес. Під тиском спільноти західні компанії-гіганти заявили про перехід до повністю переробленої упаковки до 2025 року. В Україні ж поки непочатий край роботи.