Не зрада, не перемога, а просто маленька смішна історія про наше, дуже наше.

Десь три доби в хаті не було опалення. Як раз ті декілька днів, що прийшлися на водохрещенські морози.

Не те що б смертно-критично, але 12 градусів тепла вдома є гіршими за 12 градусів холоду на вулиці. Ніби жити можна, малих в хаті немає, а сам особливо не зважаєш. Але на другий-третій день легені таки починають хекати.

Читайте також: Столичні комунальники "забули" покласти асфальт після ремонту теплотраси. ФОТОФАКТ

То звісно я зрадів, коли вранці четвертого дня відчув, що тепло пішло. От молодці, лише за три дні з аварією впорались.

А потім зібрався ж по справах, що їх і по вихідних чимало.

Виходжу до маленького дворику, де зазвичай стоїть машина разом із десятком сусідских. 
І звідки є тільки один виїзд, через арку з брамою...

Аха, зараз, розбігся. Одну половину арочки зайняла яма, а другу – земля з той ями. Споруджено бригадою, що усувала проблему з теплом. Та так і залишила.

Читайте також: Кличко доручив перевірити якість ремонту на станції метро "Лівобережна"

А що ти хотів? – якщо десь щось прибуло, значить, в іншому місці стільки ж вибуло. Хочеш тепла – ходи пішки. Логіки немає? – проте третій закон Ньютона дотримано.

PS – але в конче нашою цю історію робить остання крапля: в ямі пориву труби не виявлено – він був в сусідньому під’їзді.