Як зрозуміти сучасну Польщу? Як і в будь-яких непростих справах – однозначної відповіді немає, пише у своєму блозі на "Новому часі" глова Асоціації єврейських організацій і громад України, правозахисник Йосиф Зісельс.

З одного боку, мої друзі в Польщі – це та ліберально-демократична частина інтелігенції, яка тепер страждає від нового консервативного, чи, як вони кажуть, правопопулістського руху Польщі. З іншого ж – потрібно зважати на те, що більшість поляків обрали цю партію. "ПіС" прийшла до влади два роки тому, й досі має великий рейтинг. Я співчуваю друзям і розумію, що ситуація в Польщі дуже складна.

Тим не менш, сам по собі новий закон не містить чогось поганого, крім згадки про українських націоналістів. До речі, про бандерівців там згадки немає. В обмін на обіцянку підтримати закон, деякі з депутатів пропонували змінити націоналістів на бандерівців. Але нічого не поміняли.

Мої друзі, які краще за мене знають Польщу, кажуть, що цей закон використають проти інакомислення та свободи слова. І якщо це так, то це погано.

Та я думаю про інше. А якби ми зробили такий закон?

Заради того, щоб захистити ім’я України, ми зробили б подібний закон. Звичайно, він був би м’якішим, бо зараз в Україні панує радше ліберально-демократичний формат, ніж консервативний. Як би до цього поставилися інші країни? Можливо, за рахунок такого закону ми посварилися б із ними? Власне, так ми і зробили, коли прийняли закон про освіту.

Читайте також: Польський джин із пляшки. Що робити Україні

Зараз для мене дуже важливо зрозуміти ось цей правий консервативний тренд у всьому світі. Зрозуміти, де є місце Польщі й України в цьому світі та тренді.

Існує певна тривога. Як правозахисник і дисидент у минулому, я, звичайно, переживаю, що цей закон можуть використати задля обмеження свободи слова й інших свобод. Я знаю, що дуже багато українців, які живуть у Польщі, також переживають. Вони бояться, що цей закон використають проти них. Адже велика їх кількість у хорошому розумінні цього слова є українськими націоналістами.

Зараз існує великий міжнародний тиск на Польщу – хочуть, аби президент заветував цей закон. Я думаю, що це малоймовірно. Бо за допомогою цього закону Польща, як вона сьогодні це розуміє (що не обов’язково є правильним), захищає свої національні інтереси. Вона бачить по-іншому, ніж ми: наші національно-історичні наративи суперечать одне одному. Із цим нічого не поробиш. У нас і з Росією таке є, і з Угорщиною, Румунією. Наша історія має багато складних моментів. Якщо за це чіпляти – буде боляче і нам, і їм.

У законі також не йдеться про заперечення будь-якої згадки про Голокост – змінюється лише трактування. Поляки не заперечують участь окремих поляків у знищенні євреїв. І якщо згадуючи Голокост, не мають на увазі державу та весь народ, – то в чому проблема?

Річ у тім, як цей закон будуть використовувати. Якщо на кожну згадку про участь окремих поляків (а не всього народу) в Голокості буде порушуватись кримінальна справа, – тоді, звичайно, це погано. До того ж, закон не зачіпає окремих мистецьких творів і досліджень. Треба уважно читати закон.

На жаль, його перші обговорення були надто емоційні та тривожні. І в переважній більшості вони йшли від тих, хто не читав цього закону.

Там не сказано про сіоністів. Тоді б Ізраїль мав право образитись. Але там немає такого. Тому, здається, що Ізраїль трохи перебільшив. А може, й не трохи.

Читайте також: Україна та Голокост: неможливо не враховувати ролі СРСР. ВІДЕО

Особисто мене дуже зачіпає згадка про українських націоналістів, і тут я очікував від нас більш різкої реакції. У відповідь на цей польський закон є різні пропозиції. Наприклад, створити такий український закон. Так буває між державами –  тут не завжди обирають розумні кроки.

Хоча я думаю, що точно такий закон нам і не вдасться зробити, бо зараз ми маємо інший формат існування держави. Україна й Польща – вони різні. Тому якщо закон і буде, то він буде інший.

До речі, ті закони про декомунізацію, які ми прийняли три роки тому, боляче зачепили поляків. Тоді до переліку національних рухів, які брали участь в національно-визвольній боротьбі, ми зачислили ті групи, які поляки вважають злочинними: УПА, ОУН та інші. Тоді поляки дуже нервово реагували, ну а тепер ми.

У цьому світі нічого не залишається без відповіді. Ми зробили ті закони, бо вважали їх правильними, а вони зробили свій, який нас зачепив навіть більше, ніж Ізраїль. Якщо ж ми тепер напишемо закони, щоб зачепити Польщу й Ізраїль, то, звичайно, це не буде дуже розумний крок.

Та з іншого боку, ми повинні захищати свої національні інтереси. Такі, якими ми їх зараз розуміємо. Але це, безперечно, викличе нервову реакцію у інших країн. Як це й було із законом про освіту, який мені, до речі, не дуже подобається.

Ця ситуація розсмокчеться. Поляки змирились з нашими законами, а тепер відповіли своїм. Погано, що напруження між країнами зростає. Але тут є багато вимірів – мене ось більше тривожать друзі, які там страждають від правого консервативного тренду. І чомусь жоден із тих, хто коментує цю ситуацію, не бачить її в усій складності.