Де давно обіцяний законопроект про нацбезпеку?! Скільки можна тягнути й навіщо? Чому американського міністра оборони Меттіса це турбує більше, ніж Президента України?

Де давно назріла реформа СБУ?

Де оздоровлення в «Укроборонпромі»? Де не повзучі й фрагментарні, а системні зміни в управлінні оборонною сферою і приведення нашої армії до стандартів НАТО?

Будемо знову зволікати до липневого саміту НАТО, втрачаючи безцінні час і довіру?

Як успіхи в обіцяній деолігархізації?

Читайте також: Саакашвили – это проект Банковой, который сама Банковая решила закрыть, – политолог

Які досягнення Генпрокуратури в справі продовження в ЄС санкцій проти представників режиму Януковича?

Коли нарешті будуть вчасно призначатися посли хоча б у ключових для України державах? А коли буде призначено нарешті посла в Данії, де вже у червні відбудеться Ukraine reform Conference?

І так – куди не кинь оком: від безкарності катів Майдану до продовження дії ганебного закону Ківалова-Колесніченка. І не треба розповідати про незалежні правоохоронні органи й ще незалежніший суд. Бо ми бачимо чудеса синхронності й швидкості у діях цих органів, коли справа стосується особистих опонентів президента.

До речі, про опонентів. Як на мене, людям, які справді хочуть будувати нову країну і не задоволені якістю й темпами змін, варто припинити змагатися в популізмі й загравати з прихильниками політичного шапіто.

Президент Порошенко має зрозуміти, що тактика постійного запізнення, відкладання, затягування важливих рішень, половинчастість і непослідовність реформ – дедалі більше перетворюється на стратегію національної поразки.

Читайте також: Журналіст: Вся історія з Саакашвілі – це історія навіженства і неповаги до закону

Час і довіра – безцінні ресурси.

І проблема не в тому, що їх втрачає політик Петро Порошенко.

Проблема в тому, що їх втрачає українська влада й держава в очах світу і власних громадян. Втрачає не в останню чергу тому, що глава держави, який мав би вести націю за собою, тримати курс і темп реформ, натомість усе частіше тупцює на місці, ходить по колу, а то й дає задній хід.

Україна потребує рішучого демонтажу олігархічної системи і ще відчутних російсько-радянських впливів, і творення натомість країни вільних і відповідальних людей, здатної себе захистити. Саме ці системні вимоги мають ставити політики нової генерації. Як перед нинішнім президентом і всією владою, так і перед самими собою як владою майбутньою. Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/02/13/dekilka_pytanvymog_do_poroshenka_1264581