У Міжнародний день рідної мови хочу закликати кожного любити і плекати рідну українську мову, пишатись нею і послуговуватись у повсякденному житті, де б ви не були: вдома, на роботі, в спортзалі, на вулиці, у громадському транспорті... Чому?

По-перше, ви в Україні і говорити державною мовою природньо.

По-друге, українська мова – унікальна. Вона входить до трійки найкрасивіших мов світу і є однією із найбагатших, найбільш розвинутих і наймилозвучніших мов народів світу. Це гордість кожного українця. Це наше минуле і наше майбутнє.

По-третє, українська – це материнська мова, яку маємо шанувати. Це мова наших батьків, дідів та прадідів і для того, щоб вона жила, багато українців поклали за це своє життя. Бо розуміли, що доки живе мова – доти живе народ, нація і держава. Бо як влучно сказала Ліна Костенко, "нації вмирають не від інфарктів, спочатку їм відбирає мову".

Читайте також: 21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови

По-четверте, українська мова має об'єднувати український народ, а не роз'єднувати його, як це намагається століттями подати наш агресор і російська пропаганда, сіючи поміж україно-та російськомовними громадянами ворожнечу. Головне – зрозуміти це.

У цьому можна переконатись і в наш час. Подивіться лише, яку хвилю спротиву викликала одна стаття в освітньому законі – про обов'язкове вивчення державної мови в українській школі, починаючи з початкових класів…Звісно, що тут без пропаганди РФ не обійшлось.

Ніхто ж не забороняє в Україні вчити інші мови. Чим більше мов знаєш, тим більш ти конкурентний у сучасному світі ти стаєш і стільки разів ти людина. І добре, що це всі усвідомлюють.

Але щоб зробити сильнішою Українську державу, перемогти у війні і звільнитись від імперської залежності, треба насамперед знати рідну мову. Не просто знати, а полюбити її – і масово перейти на неї у своїй державі.

Бо як казав хтось із класиків, до мови треба підходити з любов'ю, а не з примусу. Тоді все вийде.

До речі, вже зараз бачимо, як багато російськомовних українців, у тому числі на Сході, свідомо і масово переходять на українську. Розуміючи, що російська мова – це мова агресора. Хоч на Донбасі це робити небезпечно. За українську мову там піддають тортурам, як зізналась звільнена із полону Ірина Бойко: "Руки були чорні. Ребра зламані. Це так били в Антрациті за українську мову".

Переходять на українську й іноземці, які приїжджають в Україну. При цьому щиро зізнаються, що не розуміють, чому цього не роблять самі українці.

Читайте також: Чому українські нацменшини не поспішають стати українцями?

Ось що пише про це молодий російський журналіст, який за місяць перебування в Україні почав розуміти і навіть розмовляти українською: 

"Не розумію, чому українці між собою не спілкуються рідною мовою в побуті, в громадському просторі, в телевізорі .. Наприклад, чергове політичне ток-шоу по ТБ. Провідні розмовляють українською, кілька гостей на українському, а всі інші учасники програми російською. Ось це що у них? Принцип? Впертість? Адже вони всі прекрасно можуть говорити на мові своєї країни. Серед них політики, громадські діячі, депутати, яка релігія їм забороняє говорити українською мовою? Тим більше – їх слухають мільйони...

Справа навіть не в тому, що російська – це мова країни-агресора, а в тому, що одна з головних цілей Росії на сьогодні (і протягом всієї історії) – це русифікація України. Їм необхідно зробити так, щоб українського мови не було, українська мова на українській землі не звучала, українські діти не знали української мови. Чудово розуміючи все це, що заважає в період війни і спроби геноциду свого народу говорити на своїй мові, як можна більше і якомога частіше?".

А це вижимки – з інтерв’ю радіо "Свобода" викладачки корейської мови На Йон: 

"Мені дивно, чому так багато людей говорять російською в Україні? Чому все написано російською? Коли я вперше була у Києві і чула там усюди російську мову, то це був шок. Це ж столиця України, а там іноземної мови, мабуть, більше, ніж української...

У Кореї є посольство України, вони всі розмовляють там російською. Мені це дуже дивно, адже посольство – це обличчя країни. Якщо в Кореї хтось із держслужбовців говорить іноземною, то ми зазвичай пишемо скарги, бо нас це обурює, адже з наших податків вони отримують зарплату...

Читайте також: Чому у власній країні наша мова досі грає не першим, а другим номером

У когось вдома я не можу сказати: "Говоріть, будь ласка, українською", але у крамниці, держустанові можу. І це треба робити…Так само в Україні багато сайтів, де російська стоїть за замовчуванням і лише обравши спеціальну функцію, можна це перекласти українською. Так не може бути.

Важливо відкинути думку, що "якщо всі навколо розмовляють російською, то, мабуть, це зручно, і я теж буду говорити так". Якщо всі люди будуть так пристосовуватися, то українська мова не зможе існувати. Це дуже страшна ситуація, я не хочу, щоб в Україні так було".

Аналогічна ситуація й японським дипломатом Дайсуке Мінаміно, який вивчив українську, бо «аналізувати Україну треба не через Росію"

Отже, будьте мудрими – говоріть українською! Не з примусу, а з любові та поваги до України, до українців та тих, хто на Сході бореться за мир зі зброєю в руках.

Перемога залежить від кожного з нас

Якщо з українською мовою
В тебе, друже, не все гаразд,
Не вважай її примусовою,
Полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
А хто любить, той легко вчить:
Все, як пишеться, в ній
вимовляється, –
Все, як пісня, у ній звучить.
І журлива вона, й піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
І Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
Рідна мова – основа життя.
Хіба мати бува примусовою?
Непутящим бува дитя!

Дмитро Білоус