Коли живеш за кордоном і коли етап, коли знань мови вистачає тільки на те, щоб зрозуміти, що від тебе вимагається на роботі і на те, щоб орієнтуватись у життєво необхідному, завершується, приходить момент аналізу життя чужої країни.

Одним з питань, яких українці за кордоном ніяк не могли собі з’ясувати, було питання національності. Українців дивувало, наприклад, що європейці абсолютно нормально сприймають той факт, що росіяни можуть бути не тільки світлошкірі з великими синіми очима, але й смагляві азіати з вузькими очима. Так само, як європейці ніяк не могли зрозуміти, коли українці намагались пояснити їм, що якась особа є жителем України, але є росіянином чи молдованом, чи поляком. Коли йшла мова на такі теми, у мене завжди з’являлось відчуття після розмови, що щось залишилось невиясненим до кінця.

Лише поступово до мене почало доходити те, у чому ми відрізняємось від європейців. Для них важлива не етнічна належність людини, а його громадянство. Європейці вважають, що для людини важлива країна, де людина народилась, важливо, щоб людина почувалась добре у країні народження, важливо, щоб закони захищали людину, важливо, щоб людина мала можливість полікуватись, вчитись, працювати, достойно жити і достойно померти.

Так само для держави (а держава — це не тільки територія, це люди), важливо, щоб житель держави дотримувався законів, щоб не робив нічого такого, що заважало би іншим жителям держави. І державі немає діла до етнічної належності людини, до її релігії, до кольору її шкіри, до її сексуальної орієнтації. Тобто, якщо ти народився у Франції і виконуєш її закони, то нікому немає діла, чи твої коріння походять з Африки, Азії, чи ти єврей, чи твоє коріння польске. Ти для всіх француз. 

Читайте також: Повільний рух до гідності

Є такі історики, які стверджують, що одна з помилок керівництва СРСР полягала у тому, що у паспортах людей записували їх етнічну приналежність. Історики припускають, що якби не ті записи, то багато хто з жителів Союзу не знали б своєї етнічної приналежності і Радянський Союз би не розпався.

Думаю, що дійсно, якби Союз проіснував ще б років з 50, дуже великий відсоток населення почав би вважати себе росіянами і тоді не було б сенсу виголошувати незалежність. Хіба росіяни виголошували б незалежність від росіян? 

Але, такого, на щастя не сталось. 

Україна зараз знову кипить і хвилюється. Рухові нових сил вдалось вивести українців на вулиці проти нинішньої влади. Одним з аргументів, яким влада намагається зменшити популярність грузина Саакашвілі є аргумент, що Саакашвілі для українців є іноземцем. Чи так це є насправді? Якби уявити собі ситуацію, що Саакашвілі з Порошенком з якихось причин змушені були втекти, наприклад до Австрії, (припустимо, в Україні їхнє життя було б під загрозою), то їм довелось би заповнювати бланки, як шукачам притулку. У тих документах і у Саакашвілі й у Порошенка у графі країни народження було б СРСР, тобто для австрійської влади Порошенко і Саакашвілі були б співвітчизниками, і нікого в Австрії б не обходило, що Порошенко народився у Тирасполі, а Саакашвілі у Сванетії.

Саме тому, думаю, багато істориків вважають, що у другій світовій війні перемогли росіяни, так як СРСР вважають наступницею Російської імперії, якби це нас не ображало. Для закордонних істориків жителі СРСР були росіянами. Так що, коли прихильники Порошенка говорять про те, що Саакашвілі українцям чужий, то одночасно українцям треба говорити, що і Порошенко так само є чужим у тій самій мірі. 

Читайте також: "Толерувати такі речі не можна". Як Польща присвоює українські назви

Всі, хто сформувався за часів Союзу, можуть пригадати, що під впливом багатьох чинників багато людей хотіли бути росіянами. Всі вони можуть пригадати, що чи не у кожному сільскому клубі висіла велика картина на полотні, на якій зображались по парі представники п’ятнадцяти республік-сестер. У центрі завжи стояла росіянка, як найпочесніша сестра, з боків заквітчана українка та білоруска, а інші займали менш почесні місця. Так і у реальному житті багато українців чи то у паспорті чи то на словах записували себе росіянами. І білоруси. І євреї.

Якщо українцям було достатньо стати Альонами замість Оленок, чи Колями замість Микол, то у євреїв ситуація була складнішою. Пригадую, у мене у класі була єврейка, батько якої був вічним заступником завідуючого райвно (завідуючим він так ніколи і не став, тому що був євреєм.Так само як потім я довідалась, що українським військовим за наказом керівництва СРСР ніколи не давали звання вище полковника. Так само як одні мої сусіди у кінці 70-х хотіли оселитись у Криму, то сусідові-полякові дозволили, а сусідові- румунові — ні. Так що поляк для комуністичної радянської був більш надійним, ніж румун).

Так ось, коли нам у школі видали атестати і ми почали переглядати одне у одного оцінки, я побачила, що по-батькові мою однокласницю звати не Борисівна, як звали її тата, а Давидівна. І я, наївна, спитала її, чи її тато був нерідним. Однокласниця знітилась, почервоніла і запевнила, що тато був їй рідним. Мені до сьогодні незручно за те моє питання. Це був випадок, коли я на близькому прикладі зрозуміла, що євреї часто змушені були приховувати своє єврейство.

Таких фактів я взнавала багато як з літератури так і з реального життя. Я виросла на Буковині і знаю, що буковинські євреї мали німецькі прізвища. Недавно мені потрапила на очі стаття у якійсь газеті про те, що у Німеччині євреям не давали всі прізвища підряд. Прізвища, які мали представники заможних аристократичних німецьких родин, євреям не давали. У Іспанії мені якось теж сказали, що лікарі по прізвищам можуть взнавати циган. Цигани у Іспанії мають кілька певних прізвищ. Хоча і іспанці можуть мати ці прізвища, але найчастіше їх носять цигани.

Читайте також: Поточні проблеми з Угорщиною і Польщею свідчать про кризу "політики добросусідства" – експерт

Зараз Україна будується як держава. Українці хочуть збудувати свій дім так, щоб нарешті нікому не потрібно було записуватись у росіяни, так, щоб діти могли отримати освіту на материнській мові. Процес йде у вірному напрямку, так як уже понад 80% населення України вважає себе українцями.

Україна, якщо вона будує себе як цивілізована європейська держава, має визнавати всіх мешканців України українцями, так само як всі мешканці Іспанії є іспанцями, а жителі Німеччини є німцями, незалежно від етнічного походження. У українському паспорті саме тому не пишеться етнічна належність, тому що житель України автоматично є українцем. Так само є у всіх європейських країнах.

Кожна країна, де більшість етносу дає назву країні, дає свою мову, релігію, культуру. І саме на цих стовпах будується держава. Основний етнос є державотворним. Решта населення пливе на державному човні туди, куди веде державотворна нація, маючи свої національні особливості, святкуючи свої свята, готуючи свої страви, але не протиставляючи себе титульній нації.

Що ж ми бачимо в Україні? Виходить так, що всі ті, хто соромився бути молдованами, румунами, євреями, озирнулись, стряхнули страхи і почали розправляти плечі. Але розправили плечі до такого стану, що українцям знову приходиться стискати плечі. Румуни собі качають права, поляки собі, євреї собі по телевізорах собі кричать, що вони євреї. Не знаю, чи міський голова Дніпра Філатов — єврей чи росіянин (на Буковині євреїв легше взнати), але він уже погрожує подати до суду за те, що когось обзивають жидом. Але той самий Філатов може сміятись українцям в очі за їхнє прохання вести розмову на офіційному заході українською. Цікаво, може, Філатов і на Шевченка, Тараса я маю на увазі, подасть до суду, чи ще на цілу Польщу з Чехією, де євреїв до сьогодняшнього дня спокійно називають жидами? То виходить, що євреї, молдовани, поляки, румуни, угорці як індюки розпушили пір’я, а українцям далі зібгатись, щоб нацменшинам було зручно, щоб українці нікому не заважали вільно дихати? 

Виходить, що як тільки українці намагаються позбавитись свого колоніального становища у власній країні, у колишніх колонізаторів з’явилось дуже багато заступників, які швиденько хочуть вмоститись на широку спину українського народу. І ці заступники чи помічники колонізаторів і за мову російську заступаються. От чому представникам єврейства, замість того, щоб штиркати своїм єврейством українцям, не натягнути собі на голови свої тюбетєйкі і не зайнятись івритом, єврейськими танцями, школами, стравами, вишивками? От Червоненко чи Дмитро Співаков уже вільно володіють івритом чи роблять тільки перші успіхи? Може, якби Розенблат вивчав іврит, у нього було меньше часу дерибанити бурштин з українських надр? Чи якби Кернес більше часу проводив за читанням Тори разом з Добкіним, можливо б тоді і сепаратистські настрої у їхньому Харкові зменшились?

Чому євреї в Україні підтримують російську мову? Тому, що вам платять з російського бюджету чи тому, що ви українців вважаєте народом другого сорту? Позитивна відповідь на ці питання показує, що ви або колаборанти Росії (разом з поляками, румунами, угорцями, молдованами, яких явно фінансує російська нафта та імперські російські амбіціі), або ви продовжуєте лінію тих ваших одновірців, хто організовував Голодомор українців.

Якщо жителі України хочуть вибудувати сучасну державу, треба будувати її так, щоб було жити добре усім. Вигадувати велосипедів українцям вже не треба. Європейські закони з урахуванням українських особливостей, нам підходять. І тільки тоді Україна стане сильною, вільною, авторитетною державою, коли і українці, і поляки, і молдовани, і євреї, і угорці будуть називати себе українцями. А етнічна належність буде особистою справою кожного. Якщо ж хтось, хто живе в Україні, гидує, соромиться бути українцем, то тоді йому треба подумати, чи ту країну він вибрав собі для проживання.

Україна, як США має переплавити своїх жителів у єдиний український народ. Тільки тоді, коли населення України відчує себе часткою українського народу, тоді зникне у сусідів бажання воювати з нами, тоді ні румунська, ні українська, ні єврейська мама не буде чекати сина з війни з Донбасу.