Колишній прем’єр Польщі заявив, що поляки помилково звинувачують Бандеру у Волинській трагедії. Надія на порозуміння відновлюється?

Рано говорити про нові перспективи історичного діалогу, пише у своєму блозі на "Новому часі" голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович. Я втішений, що навіть у теперішній ситуації серед польських політиків є ті, хто не боїться говорити правду, навіть якщо вона не дуже зручна та суперечить загальноприйнятим міфам і стереотипам.

Слова екс-прем’єра Яна Ольшевського – це абсолютно слушна й адекватна заява людини, яка знайшла в собі сили неупереджено розібратися в історії. Хочеться сподіватись, що такі заяви почнуть з’являтись і від тих, від кого залежить доля теперішньої Польщі.

Наразі загальна позиція Польщі є абсолютно політичною, а також антиісторичною з двох причин. По-перше, бажання якимось чином представити польсько-український конфлікт у контексті винятково української вини та страждань винятково поляків не відбиває бачення тих історичних подій, які відбувались між нашими народами під час Другої світової та в перші повоєнні роки. По-друге, ця позиція спрямована проти істориків, адже закон передбачає конкретні санкції за незгоду із прописаними твердженнями. Це така собі спроба обмежити свободу слова й утвердити політичний диктат над історією.

Читайте також: Насправді нема ніякого польсько-українського конфлікту

Очевидно, що частина істориків підтримують офіційну позицію. Для них така ситуація є зручною, бо ставить крапку в дискусії між польськими й українськими істориками, автоматично робить висунуті ними раніше гіпотези аксіомами, які не потребують доведення. Але є й ті, хто не згоден з цими новелами в польському законодавстві.

Останній українсько-польський форум істориків відбувся у жовтні в Черкаській області, наступний планували організувати в березні у Кракові. Та у зв’язку з подіями ми звернулися до колег із польського Інституту національної пам’яті із заявою про те, що ми не можемо підтримувати подальшу роботу форуму в такому форматі. Ми не бачимо можливості поїздки в Польщу, тому що якщо 1 березня, як і заплановано, вступить у дію новий закон, то ми не можемо гарантувати українським історикам змоги вільного висловлення. Більше того, ми навіть не можемо гарантувати їхньої безпеки.

Відповідь із Польщі нас абсолютно не задовільнила. Нас запевнили, що новий закон не передбачає жодних обмежень. Більше того, у відповідь привели дуже некоректне порівняння з українським законом "Про правовий статус та вшанування пам’яті учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті". Мовляв, він наче також передбачає якісь санкції за неповагу до тих учасників. Але це не так – про жодні санкції в документі не йдеться.

Сьогодні деякі польські політики й експерти дуже некоректно порівнюють своє теперішнє встановлення політичного диктату над історією з українським процесом декомунізації. Та насправді останній послугував стимулом для посилення історичних дискусій – ми почали більше говорити про того ж Бандеру, УПА, Голокост, українські злочини в роки Другої світової війни та злочини проти українців. Натомість те, що зараз відбувається у Польщі, – це згортання будь-яких дискусій і спроба зацементувати окремі гіпотези.

Читайте також: Мінус третій поверх польсько-українських перемовин: хронологія падіння

Тожк наразі продовження історичного форуму під знаком питання. Українських пам’ятників, які були сплюндровані у Польщі протягом 2014-2017 років, не відновлено. Жодних поступок наразі немає.

Важко сказати, чи можуть скасувати новий закон. Місяць тому, під час перших етапів схвалення, така ймовірність ще існувала: голосування було відкладено. Та потім його було несподівано повернуто, а затим закон дуже швидко ухвалили Сейм і Сенат. До того ж, президент Польщі абсолютно не скористався можливістю розглянути цей закон у відведений для цього період.

Тож, як бачимо, теперішній польський політикум не бачить у собі сили спинити впровадження цього закону в дію. Із подекуди недолугих коментарів політиків, які голосували за цей документ, стає зрозуміло, що вони й самі не до кінця усвідомлюють суті й наслідків нового закону.

Зараз деякі політики заявляють, що попри те, що закон вступить у дію 1 березня, вони не будуть його застосовувати. Як на мене, це звучить дивно та несерйозно.