Вчора під Верховною Радою пролилася кров українців. Я не буду сьогодні ділити їх на Нацгвардійців і протестувальників.

Я про інше: люди приїхали за сотні кілометрів, щоб зустрітися із Парубієм. Екс-комендантом нашого Майдану й одного з очільників нашої Революції Гідності.

Він не вийшов. Він залишився сидіти в своєму теплому спікерському кріслі, в яке його як раз і посадили протестувальники.

Когось влада робить сильнішим, а когось перетворює на людину-футляра. Маленьку людину-футляра – гвинтика системи.

Вчора на лютневий київський сніг під Радою лилася кров людей, бо той хто 4 роки вів цих людей у битві, сьогодні проміняв своїх побратимів на посади і регалії.

Прощавай, коменданте.

Читайте також: Хто допоміг Порошенку, Гройсману та Парубію "вибитись в люди"

П.С. Без особливих ілюзій направлю завтра звернення в апарат ВР щодо кількості зустрічей із громадянами голови Верховної Ради Парубія Андрія Володимировича. Якщо дадуть відповідь – оприлюдню тут.

Зареєстрував проект Постанови 8056 про звіт Парубія.

Ситуація, яка склалася сьогодні із довірою до головного законодавчого органу влади – критична.

Причому антирейтинг голови Верховної Ради один з найбільших в українській політиці – мінус 72 відсотки громадян йому не довіряють.

В умовах гібридної війни з Російською Федерацією ці показники потрібно розцінювати, як загроза національній безпеці України.

Основними причинами такої ситуації: тотальна непрофесійність діючого голови Верховної Ради.

Навіть законодавча активність діючого спікера сама низька з усіх голів Верховної Ради. За час діяльності він зареєстрував 98 законопроектів. Для порівняння: екс-спікер Володимир Гройсман вніс на розгляд парламенту 328 законопроектів.

Друга причина: постійні корупційні скандали з використанням бюджетних коштів керівництвом Верховної Ради. 

Читайте також: Вольова імпотенція і жадібність влади генерує хаос у головах людей – політолог

Навіть перший віце-спікер Верховної ради Ірина Геращенко заявила про крадіжки бензину для службових авто на десятки тисяч гривень.

Ще одна причина – відстоювання керівництвом Верховної Ради вузько партійних інтересів і повне ігнорування роботи депутатів-мажоритарників.