Його запитання полягало в тому, чому такий «здоровый чувак» зараз вечеряє в кафе, а не на фронті.

Моя відповідь полягала в тому, що вечеря не є підставою для прояву неповаги до незнайомої людини / він кинув у мене зім’яту серветку, щоб привернути увагу /.

Читайте також: "У мене до Порошенка питань немає. За 4 роки все кристально зрозуміло...", – нардеп

Довелося пояснювати, що я зараз дійсно вечеряю не на фронті. Це факт. Але це не означає, що я не працюю на фронт і не буваю регулярно в зоні бойових дій по роботі...

Спілкування раптом завершилося після його пропозиції перейти на російську / хлопець - російськомовний /. Я відмовився, оскільки після окупації Криму росіянами більше не користуюся російською.

Розмова зупинилася. Ми розійшлися.

Потім хлопець підійшов і надягнув мені на руку цей браслет, який «стоит недорого», але багато що означає для його власника.

В мене нічого особливого не знайшлося, тому просто потиснув йому руку.

Тепер не знаю, що і робити. Доведеться носити браслет в пам’ять про цю розмову.

Читайте також: У Житомирі розгорівся скандал через відмову водія маршрутки безкоштовно везти АТОвця. ВІДЕО

Хоча до сих пір не збагну, що саме змусило цього хлопчину зробити цей подарунок: те, що розмова була відверто неприємною, але цивілізованою, чи те, що спілкуватися українською для мене є принциповою справою /хоча в умовах, коли в тілі вирує адреналін, скажу вам, це не так вже й просто/.

Про що мораль цієї вечірньої історії?

Життя завжди перевірить тебе на справжність. Це треба чітко розуміти і готуватися до випробовувань. Будь-яких.

Залишатися собою непросто, але за цієї умови вже не так складно відповідати на виклик. Будь-який.

Наслідки можуть бути неочікуваними. Навіть такими, як сьогодні у мене.