Про тих, хто йде (або кого "ідуть") – або добре, або нічого. Про тепер вже колишнього держсекретаря США Р.Тіллерсона – нічого. 

Таки справді – нічого! Більш немічної американської дипломатії ніж та, яку ми спостерігали за останні два роки, не було вже давно (а окремі американські експерти кажуть "не було ще ніколи").

Читайте також: Директором ЦРУ впервые стала женщина

Зрозуміти, яка позиція США з ключових питань міжнародного життя можна було хіба що з твітів американського президента, які часто прямо суперечили словами його ж держсекретаря.

А висококваліфікований і добре вишколений персонал Держдерпартаменту таке враження, що був відправлений у довготермінову відпустку у зв'язку з його абсолютною непотрібністю.

Роль і значення США у світі поступово зменшувалися і деградували, а вакуум лідерства легко заповнювали інші. Декілька демонстрацій сили зовсім не компенсовували відсутність лідерства, бачення, системності і послідовності.

Історія цього держсекретарства має стати нагадуванням (бажано – великими буквами на вході до кабінету номер один) про те, що добрий бізнесмен – не гарантія доброго політика чи державного службовця. Тим більше – міністра закордонних справ.

З деяких призначень у нашій власній країні складалося враження, що знання англійської мови вважалося достатньою кваліфікацією для того, щоб призначити міністром закордонних справ. За такі рішення потім дорого розплачується країна. 

Хоча і добрий держслужбовець не обовязково стає добрим міністром – прикладів також хоч відбавляй. 

Добрий міністр має горіти роботою, жити відповідальністю за країну, яку представляє, організувати підлегле міністерство так, щоб кожен там викладався щодня для захисту чи порятунку своєї країни. 

Чи було це в Тіллерсона – питання вже риторичне. Про тих, хто йде – або добре, або нічого.

Читайте также: Главная политическая трагедия современных США

Чи є це в Помпео? Час покаже, але різниця між обома політиками значна і навіть вражаюча. Конкуренція між ними тривала вже значний час (у тому числі і щодо України – згадайте деякі цікаві витоки в пресу) і у мене вже складалося чітке враження про те, що ЦРУ Помпео мало вже більший вплив на зовнішню політику США, ніж Держдеп Тіллерсона.

Так що призначення ефективнішого і лояльнішого до президента керівника Держдепу є логічним рішенням. 

Чи правильним – покаже лише час.