Про підтримку з боку Європи.

Багатьох українських патріотів ображало й ображає, що Європа підтримує нас не так активно, як нам би того хотілося.

Одначе, порівняно з нещодавнім минулим, ЄС у плані своєї "східної політики" вже зробив колосальний прогрес.

Читайте також: Плани розширення ЄС на Балканах: як бути Україні

Варто нагадати собі, як Тетчер до останнього опиралася возз'єднанню Німеччини (втім, як і створенню ЄС, що зрештою коштувало їй прем'єрства). Все просто: Європа з об'єднаною Німеччиною здавалася їй значно небезпечнішою, ніж Європа зі звичними "двома Німеччинами". Ретельно вибудовану архітектуру європейської безпеки, "балансів і противаг" тепер, після падіння Берлінської стіни, треба було вибудовувати цілком наново.

Так само багато західних політиків із відвертим незадоволенням зустріли долучення до "єдиної Європи" країн із потойбіччя Залізної завіси. Вацлав Гавел 1994 року писав: "Наскільки нам відомо, чимало західних політиків могли, в глибині душі, час від часу замислюватися, чи не була помилкою підтримка боротьби за звільнення від лещат радянського блоку (хоч ця підтримка й була здебільшого словесною та моральною)". Адже "двоблокова" ситуація здавалася досить стабільною та, головне, великою мірою передбачуваною.

Несподівано потужний опір України спершу Януковичеві, а потім і Путіну, відкрив для Європи нове й неочікуване "вікно можливостей", але водночас і створив для неї нову зону тривалої нестабільності, нове джерело загроз і небезпек. І добре, що європейські лідери, до їхньої честі, змирилися з цим непростим для них фактом, поставивши волю українського народу на перше місце. Тепер ми з ними вже "в одному човні". Головне нам самим не випасти з нього.

Читайте також: Скільки коштує членство в ЄС

P. S. Цитату з Вацлава Гавела я взяв із книжки Луука ван Мідделаара "Перехід до Європи: як континент став Союзом". Книжка зараз в мене в роботі; сподіваємося встигнути з нею на цьогорічний Книжковий Арсенал.

Слідкуйте за новинами.