Китайців зараз понад 1.3 мільярди. Але "політика однієї дитини" згортається, тому їх ставатиме ще більше. Що це значить для планети і для нас з вами? Трохи страшно навіть уявити.

Комуністична партія Китаю дуже уважно дивиться на досвід СРСР. Розвал СРСР є для них негативним прикладом. "Тим, як не треба робити". І це дуже багато чого визначає.

Нинішній лідер Сі Цзіньпін, якого п’ять років тому західна преса називала "новим Горбачовим" (сподіваючись на реформи), є сьогодні радше анти-Горбачовим. Його головна мета – не допустити кризи в комуністичній партії. Тому пріоритети на майбутнє – консолідація, контроль і більший авторитаризм. Поки є симптоми того, що Сі намагається дорівнятися до двох найвідоміших лідерів Китаю ХХ століття: Мао Цзедуна та Ден Сяопіна.

Читайте також: The Economist: Як Захід помилився щодо Китаю

Китай будує "соціалізм із китайською специфікою". Це часто означає пошук компромісів між моделями: соціалістичною та капіталістичною. Партія досі ієрархічна й авторитарна, але вільний ринок є. Китай досі тримається за "власну специфіку", але рівень відкритості світу, навіть індивідуальної, дуже високий: китайські туристи щороку витрачають понад 200 мільярдів доларів – це десь в 2,5 рази більше, ніж ВВП України.

На відміну від нинішньої Росії (яка є для світу силою деструкції / деконструкції, не пропонуючи йому альтернативної моделі, а радше послаблюючи всі наявні), нинішній Китай мислить у термінах нової "моделі". Тобто він вважає, що будує суспільство, яке може бути моделлю для інших країн – як для країн Південно-Східної Азії, так і для пострадянських країн Центральної Азії. І ці амбіції можуть іти ще далі. У цьому він подібний до СРСР, який теж мав для світу "альтернативну" модель.

Читайте також: Парадокс лівих: імперія зла КНР і мовчання Заходу

Китай сьогодні дуже стрімко розвивається технологічно. Приклад, який мене вражає, – це електронні гроші: ви можете навіть на базарі розплачуватися мобільними телефонами, без готівки.

Велика амбіція КНР – новий "шовковий шлях". Певну роль у ньому має і Україна.

Якщо й очікувати, що хтось кидатиме виклик нинішній комуністичній вертикалі – то це не молодь 20-30 років, а радше ті, кому сьогодні за 40-50. Це ті, чия молодість припала на велике "відкривання" Китаю до західного світу – яке було придушене на площі Тяньаньмень і під час пізніших репресій. Саме вони цю пам’ять про свободу можуть у себе зберігати. Молоді люди, натомість, часто орієнтуються просто на власний добробут і цілком конформістське ставлення до політики.