Інформація про стан Стаса Асєєва (Васіна).

(Довго не писав, тому що були сподівання на звільнення за одним із каналів комунікації, але він поступово зайшов у глухий кут).

На жаль, нічого кардинально нового сказати не можу. У період обміну всіх на всіх обміняти Стаса не вдалося. Ми намагалися спілкуватися з ким тільки можливо. Задіяли як офіційні, так і неофіційні канали комунікації, зокрема церковні, журналістські та політичні. Але на той час із боку загарбників навіть говорити не хотіли про можливість обміну.

Періодично зі Стасом домагається зустрічі його мати. Іноді таку можливість їй надають.

Читайте також: Журналіст Стас Асєєв розповів про полон

Стас живий. Намагається триматися. Але скаржиться на стан здоров'я. Його й надалі мучить хронічний бронхіт, який має іще з дитинства. І сильний зубний біль.

Стаса утримують на території колишнього заводу, відомого багатьом як "Ізоляція". Це приміщення, де російські окупанти й колаборанти ОРДО від початку облаштували в'язницю, де тримали й катували полонених. Ті, хто побував у полоні, називають це місце справжнім концтабором, де полонених удень змушували працювати, а вночі катували.

Так званий "суд" у "справі" Стаса (звичайно, його не можна назвати судом у нормальному розумінні ), постійно переноситься. Розгляд "справи" й винесення "вироку" планувалтся ще у 2017 році, але процес триває до цього часу.

Зараз ми плануємо видати збірку його статей, які він писав про ситуацію в ОРДЛО. За ідею дякую Тетяні Якубович. Цим хочемо привернути увагу до його ув'язнення. Зокрема – видати також й іноземною мовою, чим привернути увагу до Стаса на європейському й американському рівні.

Коли ми почали перечитувати його матеріали, то були сильно здивовані наскільки плідно він працював і публікувався в багатьох авторитетних виданнях. У нього є десятки статей для "Радіо Свобода", журналу "Тиждень", п'ять статей у "Дзеркалі тижня", також писав і для "Української правди" й іншіх.

Читайте також: Сестра Сенцова спростувала чутки про його отруєння у російській в'язниці

Фактично його матеріали – це дуже цінне джерело інформації про те, що саме відбувалося на окупованій теріторії від початку війни. Стас нотував найголовніше – настрої людей, їхні страхи, надії та хвилювання, справжнє ставлення до окупації, до росіян і до Мінського процесу. І це були не сторонні розвідки, а постійний процес щирого переживання того, що відбувається з Донбасом і людьми, які там залишилися.

Тож якщо хтось може допомогти з дизайном книги, верстанням та виданням – пишіть, будемо вдячні.

Станом справ у форматі Мінського процесу я не володію. Більше може доповнити Ірина Геращенко. І також озвучити відповідь на питання, чому Верховна Рада не прийняла постанови щодо полонених в ОРДЛО, із прізвищами, таку ж саму, як ухвалили стосовно політв'язнів у Росії.

Ми робитимемо все можливе для звільнення Стаса. Наразі потрібно не давати забути про наших полонених і підіймати питання їх звільнення на якомога вищий рівень. Тож не покладаємо рук, не забуваємо й обов'язково звільнимо Стаса.