Ще п'ять років тому, коли в місті не було будинкових лічильників, за тепло платили за нормативами, а труби були "молодші", Київенерго активно будувало плани – як взяти в концесію тепловий блок столиці. Про це в блозі НВ пише Віта Струкова.

Зараз вони залишають собі енергобізнес, створивши для дистрибуції електроенергії нову юрособу, і діловито позбуваються комунального мотлоху, вимагаючи компенсувати всі багаторічні "поліпшення", виконані за рахунок тарифної складової. А місто за три роки підготовки до цього розлучення так і не вирішило, як жити далі, хто прийде на зміну Київенерго і чи прийде взагалі.

Політичні сили, представлені в Київраді, реагуючи на настрої електорату, давно перетворилися на заручників своїх же заяв. Адже задовго до закінчення договору користування комунальним майном вони радісно передчували, що нарешті-то повернуть актив. Деякі будували цілі виборчі кампанії на гаслах: "заберемо у Київенерго майно громади". І тепер всі з побоюванням чекають 27 квітня, тому що для когось це буде чорна п'ятниця (термін договору закінчується 26 квітня).

При всьому різноманітті думок (а у політиків вони часто розходяться з реальністю), є всього три можливості, ні одну з яких не можна назвати виграшною для киян.

Читайте також: Почему платить надо за энергию газа, а не кубометры

1. Повернути майно місту і покласти почесну місію надання теплової енергії на спеціально створене комунальне підприємство "Кіевтеплоенерго". Воно вже рік працює в зоні обслуговування Дарницької ТЕЦ на Лівому березі, експлуатує мережі, реагує на аварії. Ентузіазм мерії і майбутнього тепловика гальмує ціла купа дозвільних документів, які повинен мати ліцензіат теплопостачання такого масштабу. Є і ще одна маленька деталь для тих, хто дочитав в законі Про теплопостачання до норми, що на нового оператора переходять борги за газ перед постачальниками сировини, якщо такі є. У Київенерго боргів перед Нафтогазом майже 5,5 млрд гривень (сумарно за газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, станом на 13 березня), а значить, увійшовши в цей "харчовий ланцюжок" нове комунальне підприємство (КП) відразу всім винне.

Коли цю норму вводили в 2011 році, вона призначалася для приватників: щоб потрапити в тепловій бізнес відповідно до закону Про особливості передачі в оренду або концесію об'єктів в сферах теплопостачання, водопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності, вони повинні були замінити збиткові КП і взяти на себе їх борги. Тільки черги зі стражденних концесіонерів не спостерігалося.

Зараз ця норма боляче б'є бумерангом саме по КП. Найпростіший спосіб: виділити кошти на погашення боргів з міського бюджету шляхом наповнення статутного фонду Київтеплоенерго. Фактично місто має заплатити живими грошима за боргами приватного акціонерного товариства без найменшої користі бенефіціарам. Так, ви все правильно зрозуміли, це означає зрозуміти і пробачити Київенерго 5,5 млрд. При тому, що дебіторська заборгованість (борги споживачів і контрагентів перед Київенерго) – це, мабуть, ще питання переговорів.

2. "Ні війни, ні миру, а армію розпустити" – це варіант дарування або продажу акцій Київенерго місту. У ньому все добре, крім того, що він не має перспективи реалізації. Навіть якщо припустити раптово виниклу волю нинішнього власника Київенерго – подарувати (продати) акції, а Київради – прийняти їх в дар (купити), все одно залишається невелика частка акцій, що належить фізичним особам-міноритаріям. Цей пакет не дозволить трансформувати акціонерне товариство назад в комунальне підприємство. Тобто з АТ обов'язково потрібно укласти якийсь договір про використання мереж, а по суті, пролонгувати існуючий, тому що його неможливо трансформувати в договір оренди або концесії без проведення конкурсу.

Читайте також: Повышение тарифов и приватизация Ахметовым "Киевэнерго". Неразрывные звенья олигархического гнёта

В цьому і полягає правова колізія: право оренди чи концесії претендент повинен отримати на конкурентних підставах. Більш того, Київенерго, в разі, якщо його основним акціонером стане місто, не зможе взяти участь в конкурсі через конфлікт інтересів, тому що тоді в одній особі поєднуються претендент і організатор конкурсу. Якщо ж Київрада своїм рішенням захоче змінити умови передачі майна на оренду або концесію, це спричинить порушення закону і порушення низки кримінальних проваджень. А якщо піде на конкурс, то витратить ще два роки і купу грошей на громіздку і складну процедуру, яка включає інвентаризацію та оцінку основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, складання і оновлення технічної та будівельної документації по кожному об'єкту, відведення земельних ділянок та ін.

3. Залишити все, як є, "без обіцянок і пробачень". Вже зараз деякі політики роблять обережні заяви про нерозривність теплового та енергетичного блоків. Схоже, що сталася якась домовленість у людей, які приймають рішення, і почалася підготовка громадської думки до того, щоб рішенням Київради продовжити існуючий договір користування, не змінюючи суті, без всяких трансформацій та інвестиційних зобов'язань. Шантаж наростанням боргу за газ теж додасть потрібний імпульс. Спостерігаємо, хто перший прямо про це скаже.

Правда, зважитися на такий крок означає розписатися у власній неспроможності керувати процесом, позбутися політичної або професійної кар'єри. Він гарантовано спричинить за собою електоральні втрати в 2020 році на місцевих виборах. Ніякі міжнародні аудитори і рекомендації великої четвірки не допоможуть.

Однак існує також загроза, що місто, повернувши актив під пряме управління, не впорається з виниклими труднощами: тариф гарантовано виросте, мережі будуть прогнозовано рватися. І відповідати за це буде місцева влада. Адже Київенерго довго виконувало роль громовідводу, дозволяючи місту пояснювати проблеми теплопостачання тим, що воно в чужих приватних руках.

Загалом через місяць більшість Києва може залишитися без легального постачальника гарячої води і тепла. Це може змусити депутатський корпус бути більш поступливими і проголосувати за "дуже тимчасове" продовження існуючого договору в очікуванні приватного інвестора/концесіонера.