Засудження активіста Майдану Івана Бубенчика просто не можна допустити.

Майдан, або Революція Гідності, став водночас героїчною і трагічною сторінкою історії України. Суспільство дивилося на всі тодішні події тільки як на повстання. Всі українці – і представники влади, і опозиційні політики, і пересічні громадяни – чітко визначилися з тим, чи мали ми право на це повстання. Відповідь однозначна: українці мали право на це повстання.

У 2014 році було ухвалено рішення про амністію всіх учасників подій на Майдані. Таке рішення було прийняте з однієї причини – у суспільства було єдине бажання – вигнати Януковича, який ставав на заваді розвитку країни і зазіхав на нашу гідність.

Читайте також: Справа Івана Бубенчика: виправдати не можна амністувати

Я вважаю, що ми перемогли в цьому. І жодних претензій до мітингувальників не може бути, тому що Майдан підтримала більшість людей. Ніяких злочинів мітингувальники не здійснили. А якщо якісь більш радикальні дії мали місце бути, то вони були спричинені тільки необхідністю себе захищати, яка гостро стояла перед людьми на Майдані. Тому про який суд на одним із мітингувальників, зокрема, над Бубенчиком, взагалі може йтися?

Чому тоді зараз затримали Бубенчика, і ми спостерігаємо весь цей процес щодо нього? Це – суто політичне питання. Нинішня влада не може прямо розповісти правду, яку всі і так знають. А ця правда полягає в тому, що всі люди, які розстрілювали Небесну сотню, і досі працюють у владі на тих чи інших посадах, але служать уже новому керівнику, який їх здавати не хоче. Тому владі зараз треба знайти якусь відповідь на питання, чому й досі не покарані вбивці Небесної сотні і де вони?

Проти мене, по суті, вже порушили аналогічну справу. Але я – народний депутат, тобто маю певний статус, який не дозволяє їм зараз оголосити таку підозру. Але я знаю, що вона лежить у вигляді чернетки десь у столі в Генеральній прокуратурі, я вам даю гарантію. Мене попередили, що є така ситуація, і, мовляв, я маю розуміти, чим вона мені загрожує. Проте це – не загроза. Бо питання не в Парасюку, тому що я не уособлюю в собі одного-єдиного майданівця, як і Бубенчик. Питання – в принципі.

Нехай влада вийде і скаже на всю країну, що вона нікого не знайшла з убивць Майдану, але знайшла всіх тих, кого розстрілював "Беркут".

Читайте також: Справа Бубенчика – поле для маніпуляцій, провокацій, брехні і показухи

Якщо все це (справу Бубенчика) замислив Петро Порошенко, то він просто не уявляє, що робить. А він, по суті, робить операцію на серці без наркозу. Він ще навіть різати не почав. Але тільки-но він доторкнеться до цієї болючої теми, буде суспільний вибух…

Вийдіть на вулицю і запитайте будь-яку людину, не залежно від того, любить вона Майдан чи ні, кожен запитує, чи розслідувані злочини на Майдані.

Загалом, в Україні є кілька "лакмусових папірців", які покажуть бажання політиків встановити справедливість: справа Чорновола, справа Гонгадзе і Революція Гідності. Хто прийде і покарає тих, хто скоїв ці злочини (а всі і так прекрасно знають, хто це зробив), той і буде реальним українським політиком, який має щире бажання, щоб Україна жила нормально, по-європейськи.