Недавні заяви німецького канцлера Ангели Меркель, які пролунали після зустрічі з президентом України Петром Порошенком, не говорять про те, що Німеччина змінила свій курс на побудову другої гілки «Північного потоку» і отримання газу таким шляхом. Це — політика. І слова Меркель не означають, що зараз цей проект зупиниться, що будуть відкликані дозволи, видані раніше. Це лише говорить про те, що Німеччина «стурбована» тим, що Україна менше транзитуватиме газу через свою ГТС. Але поки що це лише слова.

Німеччина намагається відділити політичні інтереси від економічних. Адже, не дивлячись на те, що вона підтримала Великобританію після отруєння Скрипаля і висловлює стурбованість з приводу дій Росії та режиму Башара Асада проти сирійського населення та хімічних атак у Сирії, Німеччина все-таки намагається відділити економічні переваги для себе від політичних аспектів. 

Чому Німеччина настільки зацікавлена у будівництві «Північного потоку-2»? Передусім він передбачає серйозний заробіток німецьких компаній. Адже потенційно Німеччина, отримуючи більші обсяги газу безпосередньо від постачальника — Росії, стане таким собі хабом і зможе конкурувати з Баумгартеном, хабом, який розташований в Австрії. А це вже означатиме торгівлю газом, його перепродаж, тобто гру на вищих щаблях, коли стаєш впливовим гравцем на енергетичному ринку, можеш транзитувати газ в інші країни Європи і заробляти на цьому кошти. 

Читайте також: Дацюк: Сильні світу цього кинули Україну так само, як український правлячий клас кинув власну громаду

«Північний потік-2» — це такий економічний проект, який помилково німецький уряд не вважає геополітичним. Що в стратегічному плані означає реалізація такого масштабного проекту? Це — заробляння коштів німецькими компаніями. Це вплив російського істеблішменту, Росії на позиції німецьких компаній, які потім будуть лобіювати відповідні інтереси, підтримувати відповідні політичні партії, вкладати кошти в тому числі у підтримання інтересів Росії. 

Чи варто в такій ситуації перейматися Україні? Звісно, варто. І дуже сильно. Адже слова пані Меркель спочатку мають якось відобразитися на діях Німеччини. А які дії тут можуть бути: «Північний потік-2» або буде побудований або ні, через нього буде прокачуватися газ або ні. Як кажуть, третього не дано. Не знаю, які тут можуть бути напів-заходи. 

З економічної точки зору, якщо у тебе є потік, на якому можна отримувати газ дешевше і безпосередньо від постачальника, ти будеш прокачувати стільки, скільки влізе в трубу. І на цьому будуть наполягати німецькі компанії. 

Можливо, як і говорив «Газпром», якусь частину транзиту залишать Україні — 10-15 мільярдів кубометрів газу. Але це фактично нуль, враховуючи можливості прокачки української ГТС — більше 100 мільярдів кубометрів на рік. Для України це означатиме суттєві втрати — близько 2-3 мільярдів доларів, тобто близько 2% ВВП щорічно. 

Чи розуміє Європа ризики для себе від цього проекту? Європа дуже різнорідна. Там є Орбан з його дезінтеграційними європейськими лозунгами, який переміг на виборах в Угорщині, отримавши шалену підтримку. Є президент Чехії і Австрія, які підтримує Росію. Є Німеччина зі своїми інтересами. Є Італія, що зараз на роздоріжжі. 

Читайте також: "Північний потік – це не головна газова загроза для України", – Снєгирьов

Проте Єврокомісія на чолі з Дональдом Туском прекрасно розуміє ситуацію і ризики для Європи. Позицію Третього енергопакету відстоювала в тому числі й Німеччина. У ньому, зокрема, йдеться про те, що компанії не можуть працювати на європейському ринку, якщо вони займаються водночас видобуванням, транспортуванням і продажом природного газу. Ця норма важко проводилася, ламаючи через коліно місцеві — французькі та німецькі — компанії, які не хотіли розділяти ці сфери діяльності. Адже у Європі ці функції теж були раніше зосереджені в руках одних компаній, але вони це розділили. 

Тепер Німеччина хоче вивести з-під дії цього Енергопакету «Північний потік-2». Але Європейська комісія наполягає на тому, щоб і він підпадав під ці вимоги.

І Європейська комісія, і західні експерти говорять: «Яка ж це буде диверсифікація для Європи? Це — диверсифікація транзитів, але не диверсифікація джерел постачання». Питання про повну диверсифікацію якраз і полягає в тому, що має відбутися диверсифікація постачальників. А тут з одних і тих же рук будуть іти енергоносії... 

Європа, яка дійсно відстоює демократичні принципи, в тому числі в економіці, говорить про те, що стратегічно будівництво «Північного потоку-2» означатиме посилення впливу Росії на Європу, зокрема, на дії європейських політиків, яких фінансує через різні компанії Росія. 

lАле чи буде побудований «Північний потік-2» — ще питання. Подивіться, як розвиваються події у світі. Що б ми там не говорили, але світ рухається до третьої світової війни. Страшні ці слова чи ні, але все говорить про те, що буде дуже гаряче. Причому не тільки далеко від України, але й і на її території — у нас вже гаряче. Можливо, будуть удари і по європейських країнах. Це звучить катастрофічно, але так починалася і Перша, і Друга світові війни. Який розклад буде далі, хто на чиєму боці буде, в тому числі в енергетичних ігрищах — побачимо. Поки що російський енергетичний танк рухається вперед.