Останні події на Азовському морі засвідчують – Путін не зупинятиметься й нині активно займається "коридором" на Крим. 

Й не лишень на Крим. Зараз він хоче загарбати геть усе Чорноморське узбережжя, хіба що за винятком Туреччини, чий флот значно сильніший за рашистський, але яка залежить від Московії економічно.

А з Туреччиною він говоритиме потім, коли візьме її в кільце проросійських Болгарії, Греції, Сирії, Курдистану й Вірменії.

Нова фаза блокування українських портів Азову (спершу через міст Ротенберга, тепер через повальні перевірки морських суден) є очевидною й має на меті кілька складових:

1) економічно знекровити Маріуполь, Бердянськ та Генічеськ;

На додачу до зовнішніх торговельних зв'язків проблеми виникатимуть у риболовної галузі, а відтак й у галузі курортної – відпочивальникам все менше й менше хотітиметься витрачати свої гроші там десь "ось ось почнуть стріляти";

2) посіяти паніку серед місцевого населення, посиливши там проросійські сепаратистські настрої;

3) передати офіційному Києву недвозначний сигнал: ми пробиваємо "коридор", так що забирайтеся геть.

Читайте також: Як Росія може "пробити" коридор у Крим

Це якщо коротко.

Що нам робити?

Асиметричні дії, асиметричні дії та ще раз асиметричні дії – у короткотривалій перспективі. Подробиці тут зайві. І чим більше, тим краще.

Пам'ятаєте, як у священник книгах описано перемогу Давида над Ґоліятом?

Головне слід усвідомити ось це: дрібні самозайняті ініціативні групи окремих героїв та героїнь в матеріальному та духовному вимірі інколи діють на території противника краще, ефективніше та непомітніше, ніж публіка "на зарплаті", для якої завжди головним буде "зарплата" і яку, як показують численні приклади останніх років, дуже легко "злити".

У довготривалій перспективі – розбудовувати флот й усіляко посилювати прикордонні області.

Відвоювати Крим, повертати Кубань.

Зрозумійте: рашисти просто так не здадуться, вони цілком серйозно готуються до третьої світової війни, аби повернути свій колишній вплив у Південній Америці, Африці, Азії і, насамперед у Європі.

Читайте також: В поисках формального повода для открытой агрессии, или Зачем РФ формирует ударную группировку в Азовском море

Україну ж вони використовують у якості 1) тренувального майданчика 2) як наочний взірець для тих, хто розмірковуватиме над тим, чи варто буде опиратися.

P. S, Це не відчай, не "зрада" й ще не зрозуміло що. Ні, це звичайні спостереження цілком мирної людини, пересічного громадянина, котрий, до того ж, вважає, що питання перемоги над агресором та захисту від нього має бути питанням №1 на майбутніх президентських виборах.

Усі інші питання – під іншими номерами. А не навпаки

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram