Почитала пости з думками на тему погрому молодиками з крайньоправих організацій ромського табору у Львові. 

Загальне враження: прокинулися. Загиблих шкода. Пораненим – здоров'я. Але.

У Львові – і, наскільки знаю, не тільки у Львові – щороку постає проблема дрібних крадіжок, які приписуються ромам, які начеб саме з цією метою приїжджають з Закарпаття. Є купа свідчень потерпілих від них. Питання – що зробила поліція, щоб вирішити цю проблему? Хтось був за це суджений? Отримав вирок? Наскільки знаю, ні. 

Крім того, проблема з соціальним становищем ромів комплексна. Де програми з соціалізації? Де цілеспрямовані дії – з інтеграції ромів у суспільство?

Читайте також: "Інфантилізм – то найтяжчий гріх в сучасному світі", – психолог про напад на ромів

ОК, не всі роми – злочинці + у їхньому випадку значна роль стереотипів. Що було зроблено, аби це показати? Аби під дією продемонстрованих доказів змінилося ставлення до ромів?

Тепер інший бік – нападники. Наскільки зрозуміла, молоді хлопці, члени ультраправих організацій. Хто не знає – до певного віку людина ще не дуже в стані прораховувати наслідки своїх дій, рефлектувати, особливо наперед, а тим часом відчайдушно потребує відчуття, що вона краща, сильніша що щось може. Так само кепсько працюють механізми стримування і дуже потрібний хтось, хто скаже, як правильно. 

Питання – де в нас мережа юнацьких організацій? Дозвілля для юнацтва? ПЛАСТ і місцеві добровольці за всіх "зі шкіри не вилізуть". Хтось працює з підлітками системно? Ауууу....

Тож тепер з цими молодиками працюватиме правоохоронна та – сподіваюся – виправна система. Бо раніше було нікому пояснити елементарні речі.

А більшість рис, потрібних для ефективного функціонування у суспільстві – відповідальність, уміння передбачати наслідки, критичне мислення – вони не даються апріорі. Їх слід виховувати – і це доведено дослідниками. Так-от, хтось системно займається вихованням молоді для майбутнього життя? Чи – вбране-нагодоване і то добре? 

Читайте також: Які зміни потрібні Україні

А святе місце пусте не буває. Отож, частина молоді опиняється у рядах ультраправих. І, крім усього іншого, стає пішаками у інформаційній війні – не секрет, як дуже хочуть у одній сусідній державі звести український патріотизм, любов до своєї держави до образу недоумкуватого расиста-нацика у вишиванці. Адже є великі сумніви, що керівники усіх цих ультрагруп справді переймаються благом держави, патріотизмом якої прикриваються.

Усе це начеб не новина. І все це лікується.  Але "тихою, невтомною працею", а не гвалтом, коли біда таки сталася.

Підписуйся насторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram