Чому приїхав Трамп? Для іміджу, красивої картинки. Ще раз засвідчити американцям, що він постійно думає про них, ще раз заявити, що Америка для нього понад усе.

Поторгуватися з російськими бізнесменами. Але того ми не дізналися. Це закулісся. Поговорити про Сирію, за щось там подякувати Росії.

Може за хімічну атаку? Похизуватися своїми здобутками на перемовинах з Північною Кореєю – тут Путін йому віртуозно підіграв, навіть переграв. Не пошкодував президентського апломбу щодо стосунків з Ізраїлем. Щось було сказано про Іран. Проїхався по пані Меркель. Ця частина була вкрай незрозуміла.

Читайте також: Трамп не визнав Крим російським, а Путін пообіцяв зберегти транзит газу через Україну

Було ясно, що Трамп на неї гнівається. Переможно проголосити, що ніколи стосунки Росії і США не були такими поганими, а чотири години тому все змінилося. 

Фразеологія Путіна – розширення, поглиблення, розбалансування, відлагодження, налагодження, співпраця, відкритий діалог, конструктивна позиція.

Лексика Трампа: я легко переміг Гілларі, втручання Росії в вибори – дурня, комісія Мюллера – глупота. Навіть після аргументованого дослідження комісії з датами, фактами, іменами – Раша ні при чому. Ще майстерніше у цьому питанні висловлювався Путін. Здавалося, це не зустріч двох президентів, а продовження передвиборної боротьби зі злощасною Гілларі. І ще невідомо, хто кандидат.

У виступі Путіна два речення про Мінські угоди. І що вони разом схилятимуть український уряд до їх виконання.

Ще було висловлювання Путіна, у відповідях на питання про Крим. «Для нас це питання закрите». Референдум проведено законно. І нас не цікавить що хтось про це думає.

Читайте також: На гібридну війну потрібна чітка гібридна відповідь

І про газову трубу. Росія примусить Україну підписати газову угоду через стокгольмський суд. Для антиукраїнської риторики російський президент використав свій час сповна. Висловився гранично чітко. Трамп не відреагував.

Те, що американський президент оминув українське питання, загалом ясно. Трамп приїжджав не за тим. Йому було важливо закрити рота комісії Міллера, яка доводить втручання російських служб у американські вибори. Трамп уже легітимний президент, та все одно прагне якоїсь стовідсоткової легітимації. Наче сам сумнівається у своєму праві займати цю посаду.

Але не було жодного питання від журналістів про Україну, про війну, розв’язану Росією проти іншої держави. Ані про жертви. Ані про матеріальні збитки. Ані про українських в’язнів в російських тюрмах. Зате як багато слів про мир, прагнення двох країн до миру, співпрацю задля миру. І особливе відчуття від фразеології про взаємну боротьбу з терором, терористами. Злагоджено, в унісон.

Благодать.

Скажете – це мова дипломатії? Ні, це мова лицемірства, лукавства, нещирості. Тим більш страшної, що веде за собою смерть і кров. Нашу. Українську.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram