Гори Криму виховали кілька поколінь українських гірських туристів.

"Травневий Крим" був багаторічною традицією – з нього походники починали довгий літній сезон.

Переходи через Мангуп, Роман-Кош, Демерджі, Великий кримський каньйон та Ай-Петрі закінчувалися десь на морі південного берега.

Після анексії півострова Росією багато походників з решти України їздити туди перестали: хтось принципово, а хтось через ускладнення логістики і мілітаризацію регіону.

"Краще гір можуть бути лише гори, на яких іще не бував", – співав Володимир Висоцький. Чи так це для українських туристів та що замінило їм Кримські гори?

Про це ВВС News Україна поспілкувалися з кількома досвідченими походниками.

Карпати

Раніше у північніші та вищі (а значить – холодніші) за Крим Карпати їхали ближче до серпня, а такого феномену як "травневі Карпати" просто не існувало – на початку травня там багато де ще лежить сніг.

"Травневі Карпати – це були переважно сплави: по Черемошу, Пруту. Але у міжсезоння (з осені до кінця весни - Ред.) людей було мало. А зараз на травневі ходять багато людей, які раніше ходили в Крим", – розповідає керівник туристичних груп з Бучі Андрій Куцевалов.

 Похід у травневих Карпатах майже завжди означає переходи по снігу. На фото – травень 2017 року, Мармароський масив. Дорожній вказівник майже повністю засипаний снігом

Його слова підтверджує інший похідник Артем:

"По Чорногірському хребту (Найвищий хребет українських Карпат, де розташована Говерла. - Ред.) вже хіба що дуже ліниві не ходять. Горгани, Боржава, Мармароси (Карпатські масиви. - Ред.) відкривають давно забуті маршрути".

"Навіть у пізню осінь і ранню весну люди ходять, тому, наприклад, намічена для ночівлі колиба цілком може бути зайнята", – додає турист і журналіст з Києва Володимир Крекотін.

Дедалі популярнішим стає і "матрасний" варіант Карпат (з туристського сленгу, "матрасники" – люди, які в горах мало ходять та шукають більш комфортні умови): поїхати влітку у "Буковель" або зняти інше житло та ходити в гори "у радіалки" – одноденні виходи без важких рюкзаків та наметів.

Інша Україна: сплави, велосипеди, печери

Андрій Куцевалов розповідає, що багато пішохідних туристів переключилися на сплави по річках. Тут найпопулярніші Південний Буг та Дністер.

"Нещодавно сплавлявся по Дністру – давно не бачив стільки груп одночасно. За п'ять днів зустріли екіпажів десять: на катамаранах, байдарках, плотах, на чому завгодно", – пригадує він.

"А велосипедники активно освоюють регіон, який раніше був маловідомим для них: Прикарпаття, Тернопільщина. Також багато катаються на Шацькі озера і на Чернігівщину. Ще популярне Кам'яне село на Житомирщині біля Овруча чи затоплений гранітний кар'єр біля Коростишева. Те саме – Букський каньйон і маршрути вздовж Дністра", – додає Андрій Куцевалов.

Читайте також: Россиянка рассказала, почему никогда не поедет в Крым

 Андрій Куцевалов каже: велосипедні туристи в Україні відкривають все нові маршрути для себе

З анексією Криму побільшало проблем для туристів-спелеологів – тих, які ходять по печерах.

Тепер вони більше орієнтуються на ті нечисленні печери, які залишилися на континентальній Україні.

"Після Криму великий наплив пішов на печери. Зокрема це "Млинки" і "Кришталева" на Тернопільщині. Там вже облаштовують інфраструктуру, щоб приймати більше туристів", – каже Андрій Куцевалов.

Туреччина: Лікійська стежка та Каппадокія

Регіон, по якому проходить Лікійська стежка, дуже нагадує Крим

Турецькі маршрути, і перш за все 500-кілометрова Лікійська стежка, стали майже прямими замінниками Криму.

"Лікійська стежка виявилася дуже класною альтернативою Криму – по акції можна зловити квитки тисячі за дві з половиною (без акції – тисячі чотири) гривень. А до Криму зараз поїхати – у районі двох тисяч туди-назад", – розповідає айтішник Денис Васильєв.

"Я туди (на Лікійську стежку. - Ред.) їздив у цьому році і в минулому - і якщо на стежці зустрічаються якісь люди з рюкзаками, з імовірністю 80-90% це будуть саме наші, з України. Я іноді взагалі навіть не морочився всякими там "Хеллоу!", а говорив "Слава Україні! Ви з якого міста?" І у відповідь чув щось типу "Героям слава! Ми з Миколаєва-Херсона-Харкова і т.д.", – пригадує він.

Лікійська стежка проходить гористою місцевістю неподалік моря у стародавній Лікії

Подорожі по Лікійській стежці він детально описав у власному блозі.

"Цікава тенденція: навесні 2014 року весь той народ, який на травневі зазвичай їздив у Крим, ломанувся у Карпати. Там люди, що звикли до тепла, сильно "прозріли" зі снігу і холоду й перемістилися на Лікійку", – поясненює Денис Васильєв.

Інший популярний турецький регіон для українських пішоходників – скелі Каппадокії.

Каппадокія – ще один популярний серед українців маршрут в Туреччині

"Там можна зустріти кримські ландшафти чи відчути себе на Марсі. З логістикою і варіантами пересування тут все просто, а вартість відпочинку не критично вища, ніж в Україні і, тим більше, окупованому Криму", – відзначає Володимир Крекотін.

Гора Немрут-Даги

"Столицею" туристичної Каппадокії вважається місто Гьореме, неподалік якого проходять фестивалі повітряних куль, такі як "Каппадокс".

Ще один український походник Андрій Халамендик пригадує – дісталися туди зі Стамбула на комфортному автобусі.

"Місць для стоянки багато. Але ми не знали, що з водою, тож брали з собою", – каже він.

 Андрій Халамендик: "Туреччина – це взагалі дешево, зручно добиратися й екзотика"

"Туреччина – це взагалі дешево, зручно добиратися й екзотика. А Стамбул – одне з найкращих міст, як на мене. Там поєднались Європа та Азія", – додає Андрій Халамендик.

У Туреччину їдуть на Середземноморське та Чорноморське узбережжя

Однак він радить обережно їхати на південно-східне узбережжя Туреччини (наприклад, у район міста Мерсін на Середземному морі) – це вже присирійська зона, де багато біженців та посилені заходи безпеки.

Грузія

I

Грузія і до 2014 року була популярною серед українських походників, а після анексії потік туди лише зріс.

"Маршрутів для проходження вистачає, і головна принада це, звісно, гора Казбек. Також цікавий район Сванетії", - розповідає турист х Бучі Артем, який піднімався на Казбек у 2014 році.

"Завдяки лоукостам переліт в Грузію коштував в обидва боки до 100 доларів, плюс трансфер групи до гір - це десь 50-100 доларів з усіх", – додає він.

За словами Артема, чи не головна особливість грузинських гір – гостинність тамтешніх мешканців:

"В одному з сіл нас прихистив у себе чоловік на ім'я Елгуджа, чий телефон дав наш знайомий – зустрів, напоїв ще й поклав спати. І ні копійки за те не взяв".

 Грузія була популярна серед українців і до 2014 року, але після анексії Криму їздити сюди почали більше

"Матрасники" ж їдуть ближче до моря – в Аджарію та її центр Батумі.

Євросоюз та безвіз

Зрештою, вплинув на маршрути українських походників і безвіз з Євросоюзом.

"Багато хто їздить у Європу. Наприклад, на західну частину Карпат – польські і словацькі Татри. Їдуть і у Болгарію – в гори Стара Планина", – розповідає Андрій Куцевалов.

Є й більш віддалені від України маршрути.

"Finisterre, "Край Землі". 1809 кілометрів... шо за хлібом сходити", – написав Валерій Ананьєв, коли дійшов до кінця свого маршруту на березі Атлантичного океану

Минулого літа, одразу після старту безвізу, по Стежці св. Якова, що йде з Франції до іспанського узбережжя океану, пройшов колишній десантник 25-ї бригади Валерій Ананьєв.

А цього року він планує похід по Норвегії до Північно-Льодовитого океану: "Минулого разу я йшов через міста, ліси, гори близько 1,8 км, у цей раз відстань буде не менше 3 тис. км, а про складність маршруту я взагалі мовчу".

Читайте також: Безопасно ли отдыхать украинцам на аннексированной территории

Багато подорожують велосипедами.

Просто зараз триває вже друга "безвізова велоподорож" киянина Олександра Богаченка-Мішевського - перша була до Амстердама.

А зараз він вирішив проїхати з Данії через Норвегію, Швецію та Фінляндію.

За його маршрутом можна слідкувати щодня через Facebook.

"А ці ночі в Криму тепер кому?"

Втім, повністю їздити до Криму українські походники, звичайно, не припинили: ностальгія за Кримськими горами нікуди не зникає.

"Кажуть, що там в горах тепер чистіше, бо менше людей стало. І що плату лісники не беруть через це", - говорить Андрій Куцевалов.

"До Криму кілька моїх знайомих продовжують їздити – у печери. Тому що сумують за ними. Ну що говорять... Кажуть, що печери не змінилися", – переповідає слова друзів Денис Васильєв.

І додає: "Єдина дуже помітна відмінність – добиратися надзвичайно незручно через кордон і всю цю мороку".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram