Путін не відмовився від своєї головної політичної мети: він ніколи не погодиться на вільну, прозахідну Україну.

Союзники Києва не зрозуміли, за що насправді бореться російський президент Володимир Путін. Якщо війна має завершитися найближчим часом — і, що важливіше, якщо мир у Європі має бути забезпечений для майбутніх поколінь — Захід має зрозуміти свого супротивника та його вимоги, інформує UAINFO.org з посиланням на ZN.ua.

По-перше, Америка. Президент США Дональд Трамп вважає, що Путін прагне лише території, і що якщо він отримає ще один клаптик Донбасу, мирну угоду буде укладено. Справедливо сказати, що Білий дім вірить у це, бо Кремль постійно вдавав, ніби саме так і є.

Крім того, Москва намагалася обманути Трампа, змусивши його тиснути на Україну з метою капітуляції, вигадуючи мегаугоду з мінералами на $14 трлн та спокушаючи фальшивими обіцянками багатств спеціальних представників Трампа Стівена Віткоффа та Джареда Кушнера, зазначає Оуен Метьюз, британський письменник, історик і журналіст. 

"Але насправді Москва хоче зовсім іншого — і саме цього прагнула завжди: політичного контролю над Україною. Не просто шматок території, а юридично закріплений механізм постійного втручання в політичне життя країни. Кремль прагне мати вплив на мовну політику України, ЗМІ, православну церкву, історичну пам’ять та вибори", — додає журналіст.

Для Путіна справді незалежна, демократична Україна, вільна у виборі союзників на Заході, є фундаментальною та екзистенційною загрозою безпеці Росії.

Це не новий принцип. Ще в 2008 році Вільям Бернс, тоді посол США в Москві, а пізніше директор ЦРУ, у секретній телеграмі до Вашингтона попереджав, що прагнення України до членства в НАТО є для Росії "емоційно чутливим і болючим питанням". Бернс зазначав, що Путін боїться "оточення" і передбачливо попереджав, що Москві "доведеться вирішити, чи втручатися; рішення, з яким Росія не хоче стикатися".

Через вісімнадцять років кошмарний сценарій Бернса все ще розгортається, забираючи тисячі життів заради того, що Путін вважає національною безпекою своєї країни.

Іронія, звичайно, полягає в тому, що війна Путіна не знищила незалежність України, а навпаки, зміцнила її. Після чотирьох років бомбардувань, масових вбивств і воєнних злочинів шансів на прихід до влади в Києві проросійського уряду — який уже колись був і міг би з’явитися знову — тепер немає.

Попри це Кремль все ще шукає спосіб зберегти вплив на те, що Путін називає "братнім народом". На останніх переговорах у Швейцарії Росія пропонувала модель безпеки на зразок кіпрської угоди 1960 року, яка давала право на військове втручання. Росія хоче мати юридичний привід для майбутніх воєнних дій, щоб тримати Україну під постійною загрозою, але Київ ніколи на це не погодиться.

По суті, Путін розпочав війну не для того, щоб, як дехто думає, відтворити російську імперію. Його головна мета — не допустити вступу України до західних військових альянсів. У цьому контексті недавня пропозиція колишнього британського прем'єра Бориса Джонсона про висадку британських та французьких військ прямо зараз — це єдине, що точно зруйнує будь-який мирний процес.

"Вона також, ймовірно, спровокує Росію на ще більш руйнівну ескалацію, включно з атаками на цих миротворців НАТО. Так само наполеглива позиція Європи, що Україна має продовжувати боротьбу нескінченно, також веде в глухий кут", — вважає Метьюз.

Обидві сторони опинилися в пастці. Щоразу, коли Україна йде на поступки, Росія лише підвищує свої вимоги замість взаємності. Україна, побоюючись, що будь-яка домовленість буде швидко забута, наполягає на максимально надійних гарантіях безпеки — включно з угодою в стилі Статті 5 із Вашингтоном та членством у ЄС.

"Але справжня причина глухого кута полягає в тому, що Путін не відмовився від своєї головної політичної мети: він ніколи не погодиться на вільну, прозахідну Україну. І саме це є "переломним моментом", який пояснює, чому переговори стали такими ж виснажливими та безрезультатними, як і сама війна", — підсумував журналіст.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube