Проблема, пов'язана з нелегальними мігрантами, може спалахнути в Україні в будь-який момент. Проте йдеться не про наплив до України мігрантів, а про використання території нашої країни як один із маршрутів їхнього транзиту до розвинених країн Європи. Така загроза є цілком реальною, тож відповідні відомства (прикордонна служба, МВС тощо) мали б до цього готуватися і розробляти варіанти реагування на цю загрозу, яка може актуалізуватися в будь-який момент. 

Останнім часом потік нелегальної міграції з неблагополучних країн, наприклад, з Близького Сходу, Африки і частково Азії до Європи йде постійно. Зараз він трошки зменшився і більшою мірою врегульований, але він все одно не припинився. Але німці прогнозують черговий спалах міграційної кризи, що ось-ось може статися – це може бути наступного місяця або восени. І європейці на рівні Єврокомісії та національних урядів до цього готуються. 

Основний маршрут нелегальних мігрантів пролягав через Середземномор'я – від Північної Африки через море в Італію. Також мігранти їхали через балканські країни і Туреччину. Але зараз балканські країни разом із Євросоюзом під тиском, під впливом та за допомогою європейських структур намагаються вживати якихось заходів, аби нормалізувати ситуацію.

Читайте також: На Закарпатті посилюють охорону держкордону

Відповідно це створює складнощі для мігрантів, тож вони змушені шукати нові шляхи, щоб потрапити до країн Євросоюзу та прокладати нові маршрути. 

В цьому сенсі для них зручна Україна, тому що тут є низка обставин, сприятливих для незаконної міграції. По-перше, це необлаштованість кордонів за європейськими параметрами, по-друге, відсутність контролю над частиною кордону на сході України, по-третє, корупція в нашій країні, яка дозволяє мігрантам за сто, двісті або тисячу євро перетнути кордон і потрапити в ЄС.

У нас же є нелегальні канали. На Закарпатті, зокрема, є організовані групи, які таким чином уже багато років заробляють гроші. 

Тобто в Україні є кілька факторів, які цю загрозу перетворюють на цілком реальну. 

Сама Україна не цікава мігрантам як місце постійного перебування. Чому вони їдуть в Європейський союз, зокрема, в Німеччину? Бо там є законодавчо закріплені соціальні гарантії для них, і там вони отримують можливість жити, скориставшись соцдопомогою. Причому жити досить непогано, принаймні краще, ніж більшість людей живе в Україні. 

В Україні таких програм і норм немає. Якщо нелегальний мігрант залишається на нашій території, перед ним постає проблема – як заробити на життя. Можливості заробітку у нас обмежені, та й самі заробітки невеликі. Тоді їм залишається тільки шлях в національні або етнічні кримінальні угруповання, але у нас цей ринок закритий. У нас є національні чеченські, дагестанські, вірменські, азербайджанські, російські, грузинські кримінальні групи, з якими треба конкурувати новим біженцям, якщо вони будуть прибувати сюди. Але цей шлях можливий тільки для невеликої частини мігрантів. 

Україна сама по собі для них нецікава. Бо вони бідні, й ми бідні. Тому вони шукають, куди йти далі, де багатше живуть люди. 

Читайте також: Проблеми та смисли перезаснування України

Якщо Україна справді стане транзитним шляхом для нелегальних мігрантів до Європи, постане проблема – як стримати їх. Але в цій ситуації ЄС буде нашим партнером у вирішенні цієї проблеми. За цією моделлю ЄС діяв із балканськими країнами, з Туреччиною. Те саме буде і з нами.

Наскільки я розумію, модель, яку пропонує ЄС, уже озвучувалася кілька разів, тобто стримувати мігрантів за межами Євросоюзу. Вважайте, що це одразу пальцем тицьнули в Україну. Якщо потік мігрантів йтиме через Балкани, ЄС створюватиме пункти для них на території балканських країн, які зараз є кандидатами на вступ до Євросоюзу. А якщо потік піде через нас, то до нас буде вимога створити такі пункти за європейські гроші. І це теж буде великою проблемою для України. 

Кілька років тому була спроба створити в Яготині один такий пункт для біженців та незаконних мігрантів. І тоді виник дуже гострий конфлікт із біженцями. 

До того ж, у нас, якщо гроші виділяються на якісь проекти, як правило, у дуже незначному обсязі надходять до тих, хто використовує їх за призначенням. 

Україні потрібно уникати такого розвитку подій. Цю проблему вже треба було б на урядовому рівні обговорювати дуже активно, розробляючи заходи, як діяти за різними сценаріями. Бо потім, коли ця проблема спалахне, буде вже запізно. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram