У 2016 році Український інститут дослідження екстремізму робив дослідження щодо впливу військових дій в нашій країні на цілісність сім’ї. Тоді ми прийшли до висновків, що війна як зовнішній чинник згуртувала українські родини. Кількість розлучень у 2014-2015 рр. різко впала. І складала 43-44% від кількості зареєстрованих шлюбів. Для порівняння у 2011 році цей показник складав 60,5%. Тобто, до війни шість з десяти шлюбів розпадались. А під час війни люди почали берегти те, що мають, шукати в сім’ях хоча б символічний захист від зовнішніх загроз.

Однак, минув час, і Україна зіштовхнулась зі зворотнім ефектом. Число розлучень в Україні протягом 2016-2017 рр. зросло. В минулому році, їх співвідношення до одружень стало 51,9%, тобто кожен другий шлюб розпадався.

Читайте також: Ми не навчилися берегти ні наших чоловіків-героїв, ні наших жінок, ні наші величезні ресурси – науковець

Фактично, до цього призвели дві головні причини: по-перше, затягування війни, помножене на ефект популяризації різких кроків. Конфлікт на Сході почав менше хвилювати людей, і вони почали менше перейматись тим, щоб створити собі психологічну зону безпеки – сім’ю. Взагалі сім’я – дуже показовий зріз впливу на суспільство затягування війни. Адже, це не лише ефект звикання до конфлікту. Відбувається фрустрація населення, ефект облому. Коли частина громадян усвідомила, що оперативно цю війну не завершити (на що були сподівання на початку).

А відповідно відбувається і атомізація (дроблення) суспільства та втрата бажання єднатись, ураховувати потреби інших, у тому числі й близьких людей, заради спільних інтересів. Кожен сам за себе, а довіра до інших, у тому числі й до своїх половинок, знижується. А прихильність до різких кроків – до насилля як вирішення проблеми, до розлучень, як ефективного способу захистити свої інтереси, – зростає. Тому не виключено, що ми спостерігатимемо зростання кількості розлучень у найближчі роки.

Читайте також: Фундаментальний вибір України

По-друге, ефект відкладених рішень. Ті, хто зберегли сім’ю лише через зовнішні обставини (страх лишитись самому без "зони безпеки" в умовах війни та зростання внутрішнього насилля) у 2014-2015 рр., розлучились як тільки цей страх зник.

250 тис. укладених шлюбів у минулому році – найнижчий показник за всю історію незалежності. Я зараз не беру до уваги 2016 р. – тоді взагалі їх було 230 тис. Але цьому є пояснення – кожен високосний рік у нас традиційно знижується тяга одружуватись. Вірять українці в цю прикмету під час побудови сім’ї більше, ніж у світові чи внутрішні фінансові кризи чи військові конфлікти. В цьому розумінні ми ірраціональні у створенні нової родини.

Так, війна мала б нас навчити, що дійсно є цінним для українця. Бо ми зберігаємо найдорожче, коли приходять кризові часи. Тоді ми зберігали сім’ї. Але об’єктивні тенденції – у тому числі й звикання до агресії – були сильнішими. На жаль.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram