Фото: Мережа Х

Трамп у своїх миротворчих зусиллях ігнорує важливі уроки історії, сповідуючи принцип «хто сильніший, той і правий», йдеться в колонці The Economist, опублікованій 25 листопада, передає NV, інформує UAINFO.org.

Автори наводять слова Бенджаміна Франкліна про те, що «ніколи не буває хорошої війни або поганого миру», і зазначають, що той за всієї своєї мудрості помилявся. Застосування сили може бути справедливим, і «в епоху домінування самопроголошеного миротворця Дональда Трампа» погані мирні угоди існують. Як ідеться в матеріалі, це пояснює наполегливий тон заяви 15 лідерів із Європи, Японії та Канади від 22 листопада, які закликали президента США домагатися «справедливого і міцного миру» для України.

«У цьому заклику переплітаються моральні та практичні побоювання. Союзники Америки побоюються миру, який буде настільки несправедливо одностороннім на користь Росії, що не зможе бути прийнятий українським народом і підірве соціальну структуру їхньої і без того крихкої демократії. Вони також побоюються перемир’я, укладеного за посередництва Трампа, яке винагородить Путіна за його агресію і не зможе запобігти майбутнім нападам Росії на Україну та її європейських сусідів», — ідеться в матеріалі.

Журнал пише, що позиції Трампа, «подібно до флюгера, що повертається одними й тими ж вітрами», мінливі, але не випадкові. Президент США віддає перевагу демонстрації військової сили та гучним погрозам супротивникам, але за цим слідують не війни, а укладення угод. Трамп схиляється до компромісу з великими державами й стверджує, що Україна «ніколи не мала розпочинати» війну заради власного захисту, а натомість укласти угоду із загарбниками.

«Трамп, схоже, насилу розуміє, чому люди можуть боротися за захист цінностей, зневажаючи американських ветеранів іноземних воєн, називаючи їх „лохами“ і „невдахами“, за словами його колишніх помічників. Його віцепрезидент Джей Ді Венс нещодавно зі схваленням пояснив, як Трамп дивується, чому українці та росіяни просто не „припинять вбивати один одного і не почнуть торгувати“, почасти тому, що „більше миру в усьому світі“ — „це благо для американських робітників“», — пише The Economist.

Читайте також: Трамп заперечив наявність дедлайну для мирної угоди між Україною та РФ

Таким чином, миротворчість Трампа базується на любові до блефу, світогляді «хто сильніший, той і правий» і переконанні, що війна шкодить бізнесу, сказано в матеріалі. Однак в історії багато прикладів того, як ці принципи призводили до провальних мирних угод, зазначають автори.

Багато років вважалося, що Версальський договір, нав’язаний Німеччині після Першої світової війни Америкою, Великою Британією, Францією та іншими союзниками, був занадто жорстким і відкрив шлях до приходу до влади Гітлера, пише журнал. На цю думку багато в чому вплинув британський делегат Джон Мейнард Кейнс, автор книги Економічні наслідки миру. Однак пізніші дослідження звинуватили Кейнса в ігноруванні економічних реалій — «починаючи з відносного процвітання Німеччини наприкінці війни в 1918 році порівняно з економічною розрухою, до якої її війська привели Бельгію, Францію і Польщу».

«Ще більш актуально для епохи Трампа те, що великі держави блефували, укладаючи Версальський договір. Вони заплющували очі, коли німецькі лідери говорили своїм громадянам, що їхні війська отримали „удар у спину“ від віроломних політиків, насправді не зазнавши жодної поразки в бою. Ані Америка, ані Велика Британія не вжили жодних заходів, коли Німеччина припинила виплачувати необхідні військові репарації та почала переозброюватися», — сказано в колонці.

Маргарет Макміллан — авторка авторитетної книжки Париж 1919: шість місяців, що змінили світ, — вважає, що політична воля до забезпечення мирної угоди може бути важливішою за жорсткість договору про припинення війни або присутність сторони, що програла, на переговорах про перемир’я. Вона зазначила, що Німеччина і Японія в 1945 році ухвалили вкрай жорсткі мирні угоди, нав’язані їм без будь-якого права голосу. Макміллан сказала, що початок холодної війни відіграв важливу роль і переконав багатьох європейців, «включно з тими, хто перебував на стороні переможених, що США — доброзичлива держава».

Читайте також: Трамп про територіальні поступки України: у підсумку РФ може і так захопити ті землі

«Історія підносить уроки про те, до чого призводить умиротворення агресорів і дотримання принципу „хто сильніший, той і правий“. Щоб умилостивити Гітлера, Велика Британія і Франція зрадили Чехословаччину в Мюнхені в 1938 році. На жаль, нацистський лідер хотів війни, а не „миру для нашого часу“, як висловився прем'єр-міністр Великої Британії Невілл Чемберлен (який не вірив власним словам і поспішив переозброїти Британію)», — пишуть автори.

У колонці також сказано, що ставка Трампа на прибуток, а не на принципи, не вселяє оптимізму з історичної точки зору. Автори нагадують про Мінські угоди, над якими працював німецький дипломат Йоганнес Регенбрехт. Тоді Німеччина вважала Україну слабкою країною, нездатною захистити себе військовим шляхом, і сподівалася на розширення торговельних зв’язків із Росією. Тодішня канцлерка Ангера Меркель «не мала ілюзій» щодо нечесності Путіна, сказав відставний дипломат. Її уряд сподівався на «заморожений мир», який обмежить втрати з боку України й зупинить просування Росії в бік Молдови або країн НАТО. Німеччина збільшила закупівлі дешевого російського газу, нібито для того, щоб заспокоїти країну-агресора «узами взаємної залежності». Регенбрехт заявив, що німецькі лідери усвідомлювали ризики, але не захотіли стикнутися з наслідками власного аналізу.

«Сьогодні великі європейські держави роблять ставку на міцні альянси, зобов’язуючі угоди, підкріплені санкціями, і більш потужні збройні сили, навіть якщо вони переозброюються повільно. Вони побоюються, що Америка йде іншим шляхом, який не веде до міцного миру», — робиться висновок у матеріалі.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube