Чи може суд над політтехнологом у США вплинути на справу екс-президента в Україні? Існують великі сумніви щодо цього, пише у своєму блозі на "Новому часі" політолог Петро Олещук. Нині справа Януковича наче доходить до свого логічного завершення, хоча й залишає багато відкритих серйозних запитань.

Останнім часом справа Януковича рухалася, м’яко кажучи, не дуже швидко й без помітного прогресу. Навколо витає багато скандалів. Нещодавно одне з видань опублікувало інформацію, що начебто вирок уже написаний, і це буде 15 років із конфіскацією майна. Причому 30 липня, коли мало відбутися чергове засідання в цій справі, також відбулася співбесіда зі суддею Дев’ятко щодо подальшого проходження конкурсу на заміщення суддівської посади, що в кінцевому результаті можна розглядати як елемент тиску на суд. Так само як чергові скандали з адвокатами Януковича: їх хотіли замінити на безкоштовних, що в принципі, мабуть, було б не зовсім коректно без наявності згоди самого обвинуваченого й учасників процесу захисту.

Справа Януковича була достатньо слизькою від самого початку, коли її кваліфікували як державну зраду. Слід зауважити, що справа Манафорта в принципі слабко може корелювати зі справою про державну зраду. Об’єктивно, державна зрада стосується тих дій, які Янукович здійснив уже після того, як залишив Україну. І навряд чи Манафорт мав якийсь стосунок до написання листа Путінові про введення військ. Словом, більшою мірою це стосується не Манафорта, а Росії та тих, хто перебуває на її території.

На цьому етапі розглядали переважно справи, пов’язані з діяльністю Януковича, коли він іще виконував обов’язки президента – й тут суд над Манафортом міг би відкрити щось цікаве. І такі подробиці з’являються. Але прокуратура вперто зосередилася саме на державній зраді, яку об’єктивно дуже важко довести. Тому ми й бачимо всі ці пертурбації.

Читайте також: Суд над Манафортом: якими будуть наслідки для України

Зрозуміло, що вони хочуть – і прокуратура в особі Луценка про це неодноразово заявляла – винести вирок до Дня незалежності. Щоправда, обіцяли вирок до Дня незалежності минулого року. Зрештою, такий поспіх може створити прекрасні умови, щоб Янукович і його захист оскаржили цей вирок у суді.

Справа Януковича радше символічна. Зрозуміло, що перш ніж іти на вибори, президентові Порошенку необхідно мати хоч якийсь вирок своєму попередникові, аби опоненти не мали чого йому пред’явити. Адже це один із основних напрямків претензій до Порошенка – заяви про те, що ніхто не покараний за злочини попереднього режиму.

Тому владі потрібен бодай якийсь вирок у справі Януковича, мовляв, дивіться, ми всіх притягаємо до відповідальності. А подальше майбутнє вироку, здається, нікого не хвилює – навіть якщо він може бути оскаржений у Європейському суді з прав людини, для чого в принципі є всі підстави. Тут можна посилатися і на процесуальні моменти, і кваліфікувати певні дії як тиск на суд. Ну а насамкінець сказати, що все через продажність іноземного правосуддя й тому подібне. Але все це буде потім, не зараз.

Справа Манафорта була б для України цікавою, якби стосувалася якихось політичних та економічних оборудок часів правління самого Януковича. Зараз же, наскільки я розумію, суть справи Манафорта полягає в політичній корупції. І це питання наші правоохоронці навряд чи розглядатимуть у контексті справи Януковича, бо так чи інакше політична корупція часів колишнього президента не могла бути продуктом дій його самого. Хоча очевидно, що в суді над Манафортом можуть згадати певну кількість фігурантів, значна частина яких і зараз продовжує досить успішно перебувати у складі політичної еліти.

Читайте також: Якби не Революція гідності: венесуельський сценарій переобрання Януковича

Як на мене, у зв’язку з цими справами, що починаються у США, в нас дещо демонізують Манафорта. Таке враження, що з нього роблять фігуру ледь не важливішу, ніж сам Янукович і всі інші керівники України. Це зручно – в усьому винен Манафорт, а ми лише виконавці.

Логіка зрозуміла: в Америці за нього взялися серйозно, й він у кожному разі понесе якусь відповідальність. А оскільки активно не впливатиме на американську політику, можна все валити на нього.

Та річ у тому, що Манафорт був просто виконавцем-професіоналом, не надто сповненим моральних умовностей. Цим, зрештою, і вирізняється значна частина політтехнологів. Тобто в Манафорта не було якихось моральних обмежень – він був лише професіоналом, який відповідав за вирішення конкретних питань, пов’язаних з іміджом президента Януковича та закріпленням його політичної влади. Але сам він цей процес не визначав, а всього лише виконував конкретні завдання, які перед ними ставили й досить непогано оплачували.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram