Коли я знаходився вже в окупованому Луганську, за українську символіку чи малюнки в телефоні могли просто забрати на підвал, забрати все майно та катувати.

В перші дні коли я виїхав і опинився у Києві, був шокований кількістю пофарбованих огорож, ліхтарів, лавочок та взагалі кількості прапорів. Це була віддушина, серце раділо, ці відчуття важко передати словами. Коли довгий час постійно бачиш мавп з автоматами та російським триколором, починається депресія, чим би ти не займався. Мені було трошки легше, бо я постійно навіть до останнього дня перед виїздом, був на зв’язку з нашими військовими та волонтерами.

Читайте також: Київська влада не хоче займатися проблемами міста – Яременко

Сьогодні день Українського Прапора. Для мене це не просто звичайний день року. Саме під нашим прапором помирали солдати та патріоти своєї країни. Саме через нього в Луганську були перші тортури та страти. Він вимучений і вистояний кров’ю й потом не один десяток років.

Читайте також: В українському параді до Дня незалежності візьмуть участь 18 іноземних делегацій

Я дуже щасливий, що сьогодні маю можливість бути на піднятті самого великого і найвищого прапору у Дніпрі, та й у всій Україні. Вважаю, що в кожному місті, де б ти не знаходився, повинно бути більше прапорів, щоб бачити символ вільної та незалежної країни.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram