Медведчук потрібен Порошенку. І не тільки Порошенку – блогер
Метушня з виходом на сцену нашого політичного театру персонажу на прізвисько "Соколовський"* загалом прочитується доволі нескладно: випустити "страшка", нехай трохи полякає народ, аби потім вони зробили правильний вибір. Як було з Симоненком у 1999-му.
З тією відмінністю, що, власне, "страшко" не реєструватиметься, а підтримуватиме іншого – "смішка" "Жолудя", що є живим втіленням сотень популярних анекдотів. А "страшка" ніби як ловитимуть, ніби як переслідуватимуть, ним ніби як обурюватимуться.
Одним словом, має ж бути на президентських виборах-2019 хоч якась інтрига. Людям потрібне свято. Драма, комедія, кабаре з танцями силіконової ляльки на "1+1".
Читайте також: Адміністрація президента спробує вивести в другий тур проросійського кандидата – Доній
Це розповсюджений прийом. І подібних прикладів можна навести безліч. Влітку 2010 року я був опублікував у мережі статтю "Як Ігор Марков "зробив" СБУ, яке зробило Ігоря Маркова" (рос.). Тобто одеський "Марадонна", на мою думку (й вона з часом анітрохи не змінилася), теж спершу діяв за сценарієм з подібного водевіля.
Інша справа, що той "відбився від рук" й розпочав самостійну гру. Мертвечук, своє чергою, впевнений, що це він тут зараз всіх "грає" і "виграє" в тому сенсі цього багатозначного слова, який у нього вкладають на Галичині.
Читайте також: Випробування Медведчуком
Або не впевнений і те, що ми зараз бачимо й чуємо, ось це базікання вже немолодої пришелепкуватої людини про ЦРУ-США-СРСР-"ДНР"-"ЛНР" і знову про ЦРУ-США-СРСР тощо, то є грандіозний блеф, неймовірна підстава. Й основні гравці з українського боку про все знають, про все наперед між собою домовилися і лише одне одному підморгують, сподіваючись як слід "розвести" не лише український "лохокторат", а й самого Володимира Володимировича Ху@ла!
Якщо воно справді так, то чудово. З одним "але": щоб М. грав по-чесному. До кінця по-чесному. У чому є великі сумніви.
На Луб'янці хоч і п'ють досі чай у залізних підстаканниках за вкритими зеленим сукном дубовими столами, наслідуючи Дзержинського-Ягоду-Берію-
І контролювати через нього ситуацію на Донбасі, де М. одночасно може діяти на боці і одних, і других, і третіх.
Отже, гра почалася. І її справді можна було б сприймати як звичайну гру, як нові витівки підставних і відставних, якби не війна, якби не постійні похорони загиблих Героїв та багатомільярдні втрати для національної економіки. І якби учасники гри не розкладали своїх фішок на карті нашої Неньки-України.
Далі буде...
* Хто криється за агентурними іменами "Соколовський" та "Жолудь", шановне товариство знає.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки