Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 5 вересня

Для українського постачання води в окупований Крим немає жодних підстав

Вода – ресурс. Контракт на водопостачання у Крим є? Ні. Значить, і поставок немає. РФ хоче укласти такий контракт. Нехай хоче. Є факт анексії півострова, причому в документах ООН Крим названий окупованою територією. Україна могла б постачати воду мешканцям Криму, яких справделиво вважає своїми громадянами, з гуманітарних міркувань, якби власних джерел не вистачало для пиття. Але самі окупанти визнали, що питної води достатньо. Україна не має моральних, економічних і законних підстав для того, щоб розмірковувати про можливість подачі води Північно-Кримським каналу.

Якби ЄС не було, Кремлю було б набагато простіше укладати кулуарні угоди і формувати власну зону впливу – Портников

Механізм Європейського Союзу все ще працює, і країни-учасниці цього об'єднання просто змушені відповідально підходити до його рішень. Може бути внутрішньополітична дискусія. Можуть висловлюватися сумніви в доцільності санкцій і в їхній результативності. Але коли справа доходить до публічних рішень й оцінок – тоді європейська єдність дотримується. Поводитися інакше можуть дозволити собі тільки відверті маргінали або політики, які все ще не займають найвищих посад у своїх країнах. Сильна Європа – та ще й разом з Україною – ставить Росію перед простим вибором.

РПЦ боротиметься за Україну навіть після автокефалії

Для РПЦ втрата України – великий символічний удар. Адже це по суті ставить хрест на всій ідеї 1000-річного "російського православ'я". Насправді виявиться, що РПЦ веде своє існування з 1589 року, коли після шантажу та в'язниці Вселенський патріарх Єремія заснував в Москві патріархат. Причому важлива деталь – заснував, як сказано в соборній грамоті, на прохання царя Бориса Годунова. Про це сором'язливо замовчують спікери РПЦ й УПЦ МП, коли говорять, що, мовляв, політики не мають права ініціювати тему автокефалії. За Україну Московський патріархат боротиметься до кінця й навіть після кінця ... кінця єдності РПЦ.

Коли настане день, закінчиться війна...

Той український політик, кандидат у президенти чи громадський діяч, який заявляє, що знає, як швидко закінчити війну на Сході України, – або бреше, або лукавить. Бреше, бо Україна зараз не має можливості одноосібно завершити цю війну. Лукавить, тому що єдиний спосіб зробити це сьогодні – визнати програш або, іншими словами, втратити частину Незалежності. А за тим, можливо, й усю Незалежність. Рішення про швидке припинення війни цілком і повністю залежить від тих, хто цю війну режисує – керівництва Російської Федерації.

Як Захід Схід завойовував

Якби не було Сходу, не існував би й Захід. Але Схід завжди існував не як взаємне доповнення, а радше як контраст. Це і є визначальною позицією західної ідеологічної культури. Недарма Едвард Саїд, американський професор палестинського походження, свою розвідку називає "Орієнталізм" (1978), де й окреслює шляхи західного панування над Сходом. Автор не боїться сказати, що європейська культура навчилася формувати політичний, соціологічний, мілітаристський і науковий дискурс про Схід. Саїд припускається думки, що Схід ставав вагомим чинником ідентичності для Заходу, коли той зводив власну гегемонію на противагу східній відсталості.

Кам'яна русифікація окупованого Криму. ФОТО

Після анексії півострова російська "влада" спрямувала всі сили, аби впровадити свій політичний та ідеологічний контроль над Кримом. Важливе місце ву цьому процесі займає історія, що виступає засобом політичної легітимації анексії. Агресивна, нав’язлива пропаганда, інформаційна ізольованість півострова допомагають кремлівським політтехнологам нав’язувати ідею про тотальну російськість Криму та повністю контролювати інформаційну сферу на півострові. Та чи довго може утримуватися ця ілюзорна безальтернативність?

Переваги й недоліки відпочинку в Коблеві. ФОТО

Вже п'ятий рік відпочиваю в Україні. Щойно приїхав із Коблева на Миколаївщині. Думаю, незабаром це буде досить причесаний курорт. Серед позитивів – добре поєднання соснового лісу й моря (сосни вдвічі нижчі, ніж на Київщині, метрів по 8-10 максимум, через сильні вітри вище не ростуть), дуже тепле море (пляж – це фактична мілина, хоча кілометри за три від берега плавають велетенські кораблі), легко добиратися (Одеська траса 70 км від Києва і 200 км від Одеси в чудовому стані), скрізь, де я був, дуже смачно готували, пісок на пляжі білий і досить чистий, хоча машина для просіювання піску була б дуже доречною.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram