Врешті подивився "Щоденник Симона Петлюри".  

Історики вже встигли написати багато про неточності, відверті помилки і нестиковки у фільмі щодо реальних подій, обставин, вчинків людей. Тобто, мене, як історика, в цілому не надто вразило відверте "просідання" якості фільму загалом через халатне ставлення до достовірності. А от підбір акторів спаскудив враження значно сильніше.

Наприклад, амбіції одного міністра. Ні, якби він мав міжнародне визнання як актор, бодай один "Оскар" чи якісь інші відзнаки акторської майстерності у масштабних кінороботах, то питань не було би: будь-яка роль, в котру можна ввіпхати його амплуа, цілком справедливо належала би йому. Але коли фахове визнання зависає на рівні "ніякий" – я просто не бачу причин, чому Винниченка вирішили робити саме отаким.

Читайте також: "Не розумію, що ж з нами не так", – глядачка про фільм "Таємні щоденники Симона Петлюри"

Як завжди, не обійшлося без класичної відзнаки глибокої провінційності нашої кіногалузі. Для тих, хто, як і я, не знайшов ніяких адекватних пояснень наявності відверто поганої акторки в ролі дочки Петлюри: народ, це дочка головного режисера.

При тому замість нормального "допасування актора до ролі" тут ми мали прямо протилежне: допасування ролі до актора. Навіть не ролі – реального історичного персонажу. Бо там, де історично дочка Петлюри була маленькою дівчинкою, у фільмі маємо цілком собі дорослу сформовану дівчину, років на 10 старшу за потрібний вік.

Знаєте, до оперних "14-річних Джульєт" на півтора центнери і передпенсійного віку я якось вже звик. Але щоб цю практику переносили на кіно, при тому за наявності величезного вибору акторів – до цього я виявився морально не готовим.

Читайте також: "Таємний щоденник Симона Петлюри": треба ж з чогось починати 

Ну і в підсумку: можна плюнути на якість зйомки, заплющити очі на історичні невідповідності, на ніяких акторів, на загальний рівень історичного епосу "скромненько, але чистенько" – при тому, що постать Петлюри достатньо знакова, щоби краудфандингом занялись діаспори на різних континентах і назбирали на якісний антураж. Але з Паризьким життям сценаристи й режисери вже відверто перестарались.

В усіх документах, в спогадах, в особистих свідченнях чітко і однозначно зафіксовано: Петлюра на час мешкання в Парижі грошей не мав зовсім. Тобто, мешкав відверто бідно, щоби не сказати нензно. Але історичні реалії і подолання тяжких обставин сильною особистістю аж ніяк не зацікавили знімальну групу. І вони плюнули на достовірність і тупо зобразили життя середнього такого буржуа, цілком непогано забезпеченого і фінансово незалежного.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram