Багаторічні дослідження співробітників престижних компаній виявили особливий тип робітника. Він чи вона – винятково талановиті, надзвичайно амбітні і глибоко невпевнені у собі.

"Ти постійно відчуваєш потребу доводити собі, що ти на своєму місці, хвилюєшся перед кожною зустріччю. Думаєш, я виглядатиму як повний бовдур, всі нарешті побачать, що насправді я нічого не вартий".

Це слова Джеремі Ньюмена, який до недавнього часу обіймав посаду генерального директора BDO, однієї з найбільших у світі бухгалтерських компаній. Тепер він очолює кілька державних інститутів та низку інших установ.

На будь-який погляд, він досяг надзвичайного успіху у своєму професійному житті. А втім, саме він розповідає мені, що постійно відчуває невпевненість у собі та має сумніви в своєму професіоналізмі.

Читайте також: Роберт Лихи: 8 ободряющих фраз для тех, кто потерпел неудачу

Він не є винятком. Протягом 25 років я вивчала питання лідерства в компаніях, які надають різні види послуг: юридичних та бухгалтерських фірмах, консалтингових агентствах та інвестиційних банках. Я чула, як талановиті, успішні і впевнені в собі люди сумніваються у своїх професійних досягненнях. Я називаю їх "невпевненими в собі переможцями": вони винятково талановиті, надзвичайно амбіційні і водночас глибоко невпевнені у своїй цінності.

Коли я описала це явище в своїй  книжці, то отримала неймовірну кількість листів від професіоналів із різних галузей з усього світу, які говорили, що це саме про них.

Невпевненими переможцями не народжуються, ними стають. Це зазвичай відбувається в дитинстві через психологічну, фінансову або фізичну незахищеність.

Наприклад, діти, чия родина переживала скрутне фінансове становище, ставши дорослими, ніяк не можуть заробити достатньо, щоби подолати свій страх бідності. Деякі діти ростуть із відчуттям, що батьки люблять та помічають їх, тільки коли вони досягають успіху. Це відчуття не полишає їх й коли вони виростають, оскільки воно глибоко вкорінюється в їхню особистість.

Не дивно, що саме такі люди, як правило, подаються на посади в престижні фірми, які пропонують робочі місця випускникам MBA з усього світу. Такі компанії ніби сигналізують своїм новим робітникам: "Ми найкращі в цьому бізнесі, а оскільки ви працюєте на нас, ви теж найкращі".

Це приємне усвідомлення для людини, яка сумнівається у власній цінності. Але згодом вона починає турбуватися, що її виженуть, коли побачать, що вона не виправдовує очікувань.

Страх посилює система оцінювання та винагороди в таких компаніях. Підвищення по службі ґрунтується на жорсткій конкуренції і, що гірше, його умови часто не є прозорими.

Доктор Александра Мішел з Університету Пенсильванії досліджує життя та професійний розвиток інвестиційних банкірів.

"Винагорода наприкінці року залежить від ваших результатів у порівнянні з іншими співробітниками. А ви не знаєте, чого вони досягли. Вам відомо лише те, що вони надзвичайно розумні і надзвичайно працьовиті", – пояснює пані Мішел.

Люди усвідомлюють, що їх оцінюють, порівнюючи з колегами. Але не знаючи точно про успіхи колег, вони встановлюють собі надзвичайно високі стандарти. А оскільки так робить кожен у системі, стандарти стають чимраз вищими, вимагаючи від усіх працювати дедалі важче.

У ході мого дослідження старший керівник однієї консалтингової фірми розповів про двох своїх колег, які "постійно очікують, що я скажу їм: вибачте, але ви не справляєтеся з обов'язками, ви маєте піти". Я кажу їм: "Ви божевільні? Йдіть додому та проведіть час зі своєю родиною, а вони відповідають: "Ні, ні, ні, мені потрібно працювати".

Молодші колеги дивляться на своїх керівників і вважають, що такий підхід допоможе їм рухатися вгору. Таким чином, ця модель поведінки перетворюється на замкнене коло. Це затягує, як наркотик.

"Вам вдається підписати з клієнтом вдалу угоду і отримати на рахунок компанії кругленьку суму, яка недвозначно натякає на ваш внесок у справу. А потім телефон знову дзвонить, і ви переходите до наступної угоди. Це викликає таке збудження, майже як наркотик. І якщо вам це вдається, це приносить багато позитивних емоцій", – каже Дейвід Морлі, колишній старший партнер провідної міжнародної юридичної фірми

Проте понаднормова праця та постійне прагнення успіху можуть призвести до серйозних проблем із фізичним та психічним здоров'ям – починаючи від простого виснаження до хронічного болю, залежностей, розладів харчування, депресії тощо.

Читайте також: Як отримати підвищення на роботі: поради від HR-директора Google

Отже, що робити, якщо у невпевненому переможці ви впізнали себе? Як я пояснювала вище, фактори, які спричинюють відчуття невпевненості, часто походять із дитинства, тому змінити їх буде важко. Але те, чим ви можете дійсно керувати, – це ваша реакція.

По-перше, визнайте свої тригери. Зверніть увагу на те, як ваша компанія намагається керувати вашою поведінкою та реакціями. Подумайте, хто з ваших колег своїми коментарями та діями насамперед змушує вас турбуватися. Вочевидь, вам знадобиться психологічно захиститися від них. Визначте, що є успіх саме для вас, а не для когось іншого.

Якщо ви збираєтеся присвятити усього себе, тіло і душу, своїй роботі, тоді принаймні обирайте ту галузь діяльності, в якій ви матимете найкращі шанси на успіх і яка приноситиме вам найбільшу насолоду. Не треба уперто продовжувати роботи те, що вам не вдається. Вміння піти з роботи, з якою ви "не можете впоратися", не є ознакою невдачі, а радше здорового глузду та емоційної зрілості. І головне, визнайте нарешті свої успіхи і порадійте їм.

Щойно невпевнений переможець досягає мети, успіх одразу ж втрачає для нього цінність, і він встановлює нову планку. Тому, коли вам вдається щось завершити, згадайте, як сильно ви турбувалися, що не зможете цього зробити і як часто вам вдається досягти чогось попри такі побоювання.

Зробіть зусилля і повірте нарешті наочним свідченням того, що ви – успішна людина!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram