11 жовтня 1618 року... Це була армія Війська Запорозького, очолювана Гетьманом Петром Сагайдачним, що діяла разом з військом Речі Посполитої королевича Володислава Вази, в якому також було чимало українців.

Запорожці увірвалися до Москви через Арбатську браму, але не отримавши підмоги річпосполитських військ, мусили відступити.

Слідом за тим Річ Посполита вступила у перговори з Москвою і невдовзі уклала з нею так зване Дєулінське перемир'я, за яким до Речі Посполитої відійшла білоруська Смоленщина й українська Сіверщина.

Читайте також: Сучасні українці є жертвою і плодом жахливого XX сторіччя – Дроздов

Останню, думається, Москва віддала не без задоволення, оскільки саме від неї походила смута у Московському царстві.

Таким був вислід тодішніх змагань українців за контроль над Москвою, що розпочався підтриманим українцями походом 1604 року царевича Димитрія на Москву.

За час від 1604 до 1618 р. незалежність Москви кілька разів зависала на волосині. 

1605 р. українці, що вийшли походом з Путивля (тепер Сумської обл.), силою зброї й пропагандую вільного життя серед московських низів посадили на московському престолі царевича Димитрія. 1606 р. бояри скинули його з престолу.

Наприкінці 1606 р. українці, очолювані Іваном Болотником, який називав себе воєводою Царя Димитрія і вийшов у похід також з Путивля, знову тримали Москву в облозі, проте не змогли її здобути, 1607 р. зазнали поразки, а 1608 р.Іван Болотник був страчений.

Читайте також: Чому український фільм "Чорний козак" точно запам'ятається глядачеві

1608 - 1610 рр. українці на чолі з Царем Димитрієм знову тримали Москву в облозі, домагаючись відновлення його на престолі. Тож бояри московські мусили скористатися допомогою Речі Посполитої, скинути з престолу Васілія Шуйского й проголосити Царем польського королевича Володислава Вазу. Васілія Шуйского вони видали Варшаві.

Так за допомогою поляків було підірвано акцію українців, які на той час тримали під контролем більшу частину Московського царства включно з Псковом, Суздалем, Ростовом, Ярославом, Владіміром, Астраханню.

І хоч тоді масштабна акція українців не закінчилася сподіваним результатом, пам'ять про неї мусить надихати нас на майбутні великі звершення, які неухильно наближаються.

Слава Україні!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram