Вкрай рідко пишу "соціальні" пости про конкретну ситуацію від власного імені. Але у цьому випадку я не тільки пишу, а й прошу всіх, кого це може стосуватися, додавати та поширювати інформацію на тему.

Отже, вчора я з компанією друзів поверталася з Карпат. Ми сіли на потяг Мукачево-Львів на станції Тухля.

Втім, сіли – це надто гучно сказано. Уявіть, що відкриваються двері потяга і перед вами – стіна людей. І куди ти там маєш впхатися – незрозуміло. Єдина рада була – розділитися і впхатися порізно. Що ми і зробили. 

Незважаючи на крики якоїсь пані, що всередині діти. 

У потяг так і не влізла компанія молодих людей з велосипедами. Які там велосипеди...

Усередині атмосфера – як у "брехалівці" з "Саду Гетсиманського". Усе кричить, розказує, стогне, дихати нічим, десь діти плачуть. Дурдом на колесах. А до Львова – 2,5 годин.

У Сколе у наш вагон спробувала втиснутися жінка з двома хлопчиками. За моєю спиною залементувала жінка, що 4-річну дитину душать. Враховуючи кількість людей, масу їхніх тіл і силу інерції, як такої, задушення було цілком можливе.

Читайте також: Укрзалізниця: обгортку змінили, змін по суті – немає

Перспектива, не дай, Боже, бути мимовільним співвинуватцем такої драми подіяла на мене так, що я не своїм голосом, висячи на поручні, зарепетувала (чи то, радше загарчала не своїм голосом) до юрби: "Діти тут, діти, розумієте!".

Поруч якийсь мужчина намагався втовкмачити решті потенційних пасажирів, що вагон не гумовий. Люди металися від дверей до дверей – ще б, уявляєте, як то воно – опинитися у глупу ніч у райцентрі, де вже і маршрутка не ходить? А коли ти – жінка? А коли – з дітьми??

Ох, ті діти... Серед того крику і переляку: "Тьотю, тьотю, ми будемо легенько...". 

У мене питання: чиновник регіонального управління "Укрзалізниці" в курсі, як це – з одного боку плач дітей і лемент матері, що дитину душать (а я бачила у 90-ті, як загинула доросла людина у переповненому транспорті і знала, що це реально), а з іншого – інша мати намагається прорватися до своїх дітей, а діти фактично висять на поручнях і сходах, як їх не тримають здорові дядьки і, не дай, Боже, двері не домкнуться, а потяг рушить?

А потяг не рушав. Кількадесят людей так і не сіло на потяг. Тобто, не влізлося. І тоді – люди сіли і лягли на колію з вимогою знайти потяг. До слова, квитки були куплені. 

Мені перетелефонувала подруга, одна з нас, яка впхалася у 1-ий вагон і розповіла, що перед вагоном уже майже майдан – зрештою, звуки, які долітали у трубку, це красномовно підтверджували. 

Закінчилося тим, що через 40 хвилин подали інший потяг, де розмістилася частина пасажирів. За той час кільком пасажирам стало погано, з'ясувалося, що загубилася ще одна дитина – дівчинка у рожевому плащику знайшлася якраз у нашому вагоні...

Ми рушили. У Стрию ще досіли люди і "ефект оселедця в бочці" повторився. Коло Миколаєва моїй подрузі стало погано – добре, що добрі люди, велике їм дякую, передали пляшку з водою. Погано стало ще кільком дітям.

У Львові ми були близько 23.00.

Гадаєте, це ексцес? Випадковість?

Нітрохи. Уже рік я чую фантастичні оповіді про мукачівську електричку, але на цей раз вона перевершила сама себе.

Улітку я теж була свідком, як люди їхали дослівно "на головах" і всю дорогу маленькі діти плакали від спеки. Не помагало ніщо.

Іншого разу моя бабця – їй 78 років – була змушена їхати, сидячи на сходах у тамбурі. У неї проблеми зі здоров'ям – якби від такого "комфорту" з нею щось трапилося, хто ніс би відповідальність???

Так-от – давайте знайдемо того, хто прийняв рішення про пуск електрички, яка ніяк не відповідає ні прийнятним умовам перевезення громадян, ні нормам безпеки і явно не враховує пасажиропотоку та його динаміки. Кажучи простіше, не можна у вихідні, коли пасажирів більше, ставити на маршрут потяг зі зменшеною кількістю вагонів. Бо буде отаке, як в Сколе.

Читайте также: "Укрзалізниця" звільнить співробітників, які на ходу виштовхали пасажира з вагона потяга. ВІДЕО

А ще товаришеві варто пояснити, що:

1. Сполучення між Галичиною і Карпатами – це стратегічна лінія транспортного зв'язку. Якщо у декого в країні, яка воює, такий порядок на стратегічно важливому напрямку, може, варто вжити заходів?

2. У країні і так недовіра до влади – а такі історії ніяк не сприяють покращенню ситуації. Люди у ситуації в Сколе були напрочуд солідарні, але у тій солідарності виразно звучали нотки: "то всьо влада робить, аби гірше людям було".

Ви розумієте? Прямо там я пояснювала людям, що питання не у владі, як такій, а конкретному безголовому чи нефаховому чиновникові. А не завжди знайдеться такий ідеаліст, як я...

А такі ось ситуації дуже і дуже впливають на загальну ситуацію.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram