Згадався один старий радянський анекдот: потрапивши вперше до тайги, чукча видерся на велике розлоге дерево і почав пиляти гілку, на якій примостився. Геолог, що проходить повз каже, що не можна так робити, бо впадеш. Чукча звісно ігнорує слова геолога та продовжує пиляти. Невдовзі він із тріском падає на землю, відбиваючи собі усі «бебіхи». Геолог кидається надати допомогу бідоласі, аж чує на свою адресу – «забери від мене руки, злий шаман!».

Читайте також: Давайте подивимось, хто й звідки реально керував та керує державою

Так і у нас. На всі статті у ЗМІ, дописи у соцмережах, виступи на ТБ, а також особисті виступи під час форумів, які роблять освічені люди, переважна більшість соціуму відповідає – «що ви там каркаєте?! У нас все добре!». А подумки – «Ну може не в нас персонально… Може не все… Може тільки но, буде колись… Але ж прямо зараз усе гарнесенько та чудернасенько! Є люди у яких немає що їсти… або можливості обмежені фізично…».

Не буде ніц добре по одній простій причині – до цього не було добре. Якщо хтось не відчував того, то тільки через те, що не дивися на проблеми. Жили собі, частково «пиляли» гілку, на якій примостилися, частково «брати» із своїми пилками нам допомагали, частково цю ж гілку їла шашель і не падала вона якийсь час. Але ж час вичерпався – «гілка» тріщить.

Проте ми кажемо – «та ні, все гаразд!». «Наші діди ото сиділи на цій гілці, наші батьки та й ми мусимо попиляти трохи…». Всьо! Допилялися!

Ілюзії «янучар регіональних» були вщент розбиті подіями, що розгорнулися в усій країні взимку 2013-14р. Не вірили вони у «волю народу». Не могли повірити у те, що перебувало за межею їх світогляду. 

Читайте також: Найважливіші цитати Юлії Мостової про політику та суспільство. ВІДЕО

Так само й пересічний українець (житель України) не може, точніше не хоче визирнути із своєї «мушлі» усталеної світоглядної моделі. Оту комфортну для власної психіки модель ми створюємо самостійно. Вийти за межі «мушлі» може допомогти подія, що ламає стару «мушлю». Тоді у пошуках нової, «равлик світогляду» людського дорослішає. Набуває нових навичок, досвіду тощо. Дорослішання – набуття досвіду відповідальності за власні вчинки. Усвідомлює причинно-наслідковий зв’язок між їх вчинками та наслідками, що настають в результаті.

До речі, в радянських військових училищах уся система виховання зводилась саме до розвитку у майбутнього офіцера відчуття невідворотної відповідальності за будь-який вчинок, слово та прийняте ним рішення. І тому, яке б рішення не приймали ті офіцери, воно було зважене та прийнятне для нього за «шкалою відповідальності».

Тотальна і всепроникаюча безвідповідальність сучасного українського буття невдовзі таки призведе (якщо вже не призвела) до незворотних процесів руйнації соціальних стосунків. І тоді «равлики світогляду» простих українців почнуть дорослішати, на власній шкурі навчаючись простої істини – не пиляти гілку, на який сидить твоя дупа. Та й ще – дивитись уважно, куди мостиш оту дупу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram