Нарешті настала осіння пора – і можна відчинити "Браму Європи". Як радісно, що тепер науковці позбулися сукняного стилю і пишуть історію людською мовою, додаючи до безсумнівної науковості живого слова, наділеного відтінками почуттів.

Сергій Плохій написав історію України від скіфських воєн до незалежності. Вона вповні може слугувати й посібником, і підручником, і читальним матеріалом для людей не з гуманітарного сегменту. Зрозуміло: навчені історики, що у своїх зацікавленостях пірнали в глибини віків, можуть скептично поставитися до мого "відкриття", але ж я – пересічний споживач історичних розвідок, можу мало що знати і не дивитися на історію України під тим кутом зору, який пропонує Сергій Плохій! А він як автор наукового тексту з перших сторінок вписує наш край у загальний контекст світової історії, покликаючись на імена перших зафіксованих істориків та географів. Будь-які гасла типу "ми – древній народ!" тьмяніють перед усвідомленням, що греки перед нашою ерою мали з населенням українських степів здебільшого культурні та торгівельні зносини, а римляни торгували й воювали одночасно (еге ж, сказали б зараз, гібридні взаємини).

Читайте також: "Обмежимося підручниками" або Юридична наука в Україні за радянських часів – історик

Давні, ще додержавні зв’язки народів з понтійських степів, які відіграли поважну роль в переселенні й рухові різних племен, що шукали, де нагріти місце для осідку, простежені в розвідці підставово, з опертям на такі джерела, яких ніхто не скасував як сумнівні. Ну і своє, корінномовне: "Лінгвістичні дані наводять на думку, що прабатьківщина слов’ян лежить у лісовій та лісостеповій зоні між Дніпром і Віслою, головним чином на Волині та в прип’ятських болотах сучасної України". Тут мені зауважать, що жодних таємниць історик не розгадав, чого ж я топчуся на вже й так протоптаній стежці...

Читайте також: Виникає питання: "Чому в Україні зберігають вплив представники компартійної номенклатури?" – історик

Та заждіть. Лінгвістичні дані – це те, що збереглося в мові. Тобто між буттям і мовою таке кріпке сполучення, що мова полишає слід, важливий для історичних пошуків. І цю тезу я би порадила оприявнювати замість зужитих висловів про солов’їно-калинову, бо через мову ми простежуємо цивілізаційні злами й рухи, яким піддавалися наші нинішні землі. Через них пройшли різні племена, "підняті на поверхню хвилею міграцій", та один конгломерат, "що характеризувався спільними мовними та культурними рисами й був представлений різноманітними політичними утвореннями", вибрав ці землі за осідок. Це були слов’яни.

Є багато причин перетворити уроки історії на цікаві подорожі в машині часу, а не на зазубрювання дат та формальних біографій історичних осіб. І одна із них – висліди гарвардського професора.

"Брама Європи" уже два роки як на книжковому ринку. Напевно, були відгуки фахівців. Не стежила. Раджу для дощових вихідних!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram