От кажуть, що у нас в конторі бардак, а от у американців... Показова та цікава історія.

У протистоянні з Третім райхом і режимом Італійської соціальної республіки за контроль над Аппенінським півостровом у 1943-1945 роках союзницьке командування спиралося на підтримку збройного антифашистського підпілля, яке активно розгорталося в центральних і північних районах країни. Координація розвідувально-диверсійної зафронтової роботи англо-американців проти німців у долині річки По на Півночі Італії ускладнювалась тим, що нею одночасно опікувалось кілька конкуруючих командних центрів: штаб 15-ї групи армій союзників британського генерала Гарольда Александера, американська резидентура УСС в Швейцарії, нелегальна штаб-квартира Національного комітету визволення в Мілані тощо.

Наприкінці 1944 року американська розвідка вирішила спорядити координаційну групу для наведення ладу в роботі антифашистського підпілля, яке складали загони як виразно прокомуністичної орієнтації, так і християнсько-демократичні, і навіть просто групи місцевого криміналітету. Майор Вільям Гологан, 40-річний гарвардський юрист, віруючий-католик, який не володів італійською мовою, 23-річний лейтенант Альдо Ікарді, магістр політології з Піттсбурга, нащадок італійських мігрантів, що вільно розмовляв італійською та місцевими її діалектами. Третім у групі був асимільований італієць, лейтенант Віктор Джіанніно, четвертим – молодший сержант Карло Ло Дольче – радист із Рочестера; ще четверо – італійські підпільники. Завданням розвідників було встановлення зв’язку з місцевими антифашистськими партизанськими загонами, оцінка їхньої боєздатності та координація парашутних поставок зброї, боєприпасів і продовольства активним загонам.

Читайте також: В истории тоже бывает хэппи-энды: сможем ли мы вскоре наблюдать их еще раз?

Десантування групи відбулось 26 вересня 1944 р. з літака, який злетів з аеродрому в Алжирі та скинув парашутистів в лісисту місцевість північніше від Мілану, неподалік швейцарського кордону. На руках у них була певна кількість золотих монет для продажу на чорному ринку, а ще близько 16 000 доларів готівкою та італійська валюта на 10 000 доларів для поточних витрат. Група зустрілася з партизанськими зв’язковими та розташувалася на віллі поблизу озера Орто. Незабаром почалися проблеми з приводу розподілу великої партії зброї та провіанту, скинутої американськими транспортниками, яку перехопили партизани-комуністи, хоча вона призначалася для партизан-католиків. Після непростої виховної бесіди з керівником місцевого комуністичного бандформування майор Гологан запевнив, що нових повітряних поставок не буде, поки в цьому питанні не наведуть ладу.

7 грудня 1944 року американська розвідувальна група вирішила змінити місце дислокації, однак під час підготовки до маршу була дезорганізована та розсіяна вогнем зі стрілецької зброї; опісля в озері було знайдено тіло майора Гологана з двома вогнепальними пораненнями, загорнутого в спальний мішок. Командування взяв на себе лейтенант Альдо Ікарді, який радіограмами скерував запити на «Велику землю» для отримання разом із напарниками майже 50 парашутних «подарунків» для італійського підпілля.

Читайте також: Как Россия превращает "запрещённых" террористов в "разрешенных"

Ця історія так би й канула в Лету, якби не наполегливість брата загиблого майора, який писав листи та запити у всі можливі інстанції, вимагаючи розслідування підозрілої загибелі Гологана. Італійські правоохоронні органи активно підключилися до роботи, заарештувавши двох колишніх партизанів-комуністів за підозрою у вбивстві з метою пограбування; обставини, які випливли у спільному дізнанні з американською військовою контррозвідкою, вказували на можливу змову з метою сприяння комуністичному підпіллю.

У 1950 році в США заарештували Ікарді та Ло Дольче, які зізналися в скоєному та вже очікували екстрадиції до Італії, на якій, зокрема, наполягав у розмові з Труменом італійський прем’єр-антикомуніст Де Гаспері. Втім, хоча італійський суд засудив усіх підозрюваних до довічного ув’язнення, двох американців цей вирок очікував заочно, оскільки їх з незрозумілих причин так і не видали та за якийсь час звільнили з-під варти.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram