У Києві є спеціалізована школа №112 імені Тараса Шевченка. В самісінькому центрі стоїть з 1938-го року. За результатами ЗНО-2018, ця школа є однією з найкращих у Голосіївському районі та входить в топ-30 шкіл всієї Україні.

Вона славиться поглибленим вивченням іноземних мов, а також чудовим позакласним вихованням – після уроків більшість діток залишається займатися у різноманітних гуртках, серед яких багато спортивних. Зараз в цій школі навчається більше 650-ти дітей.

Читайте також: ТОП-12 очень важных проблем Киева

Все в цій школі чудово, окрім однієї величезної проблеми. Шкільний майданчик-стадіон у далекому 2006-му році продали у приватну власність ТОВ "Етрекс-1" – за 2,6 мільйона гривень. Це єдине місце, де діти можуть гуляти і займатися фізкультурою, тільки тут можна провести шкільну лінійку чи свято. І можна лише здогадуватися, якими безкорисливими мотивами керувалися тодішні чиновники , виділяючи цю ділянку для продажу.

І про які високі матерії думали депутати тієї Київради, голосуючи за рішення про будівництво, експлуатацію та обслуговування офісно-готельно-торгівельного центру прямо посеред школи. Мені як звичайній киянці, торгових центрів вже забагато, а от шкіл, садочків та зелених зон критично не вистачає. Особливо в центрі, де все забудовано вщент.

З тих часів майданчик школи №112 поміняв чимало рук, востаннє був викуплений із застави банку черговим сумлінним покупцем. А от про що думав інвестор-забудовник, купуючи такий шкільний майданчик? Про те, що він сумлінний? Але ж сумлінність – це поняття не стільки юридичне, скільки людське.

Читайте також: Вчителів з "совковим" мисленням в українських школах половина, якщо не більше – Громовий. ВІДЕО

Адже ми всі люди, переважно батьки. Ми хочемо найкращого для наших дітей, але ці 650 дітей будуть змушені або сидіти у класах, або гуляти по тротуару вздовж вулиці Велика Васильківська. Тому вирішення цієї проблеми бачу тільки у юридичній площині, і шляхів не так багато: або обміняти майданчик на іншу ділянку, або викупити. Інвестор виставив ділянку на продаж і на розгляд Київради винесено рішення про її викуп.

В цей четвер остаточне слово залишається за київськими депутатами, які мають або підтримати даний проект рішення, або відхилити. І тоді ця проблема з поверненням шкільного стадіону дітям може затягнутися ще на довгі роки. Хоча я щиро сподіваюся, як співініціатор даного проекту рішення, що здоровий глузд переможе і ділянку буде повернуто дітям, бо чужих дітей не буває.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram