Що має статися в нашій країні, щоб владу отримала гідна та поважна людина? Чи можливо нам, українцям нарешті видертись з тієї гидкої багнюки неофеодального способу життя, щедро замішаного на підступі, брехні, зраді та лютій ненависті до простого народу. У зловісній і небезпечній реальності ми опинились заручниками своїх уявлень про культуру поведінки, освіченість, гідність, повагу до людей та «добро».

Величезна кількість людей, співрозмірна з населенням середньої європейської країни, прагне обрати для своєї країни шлях розвитку, процвітання та добробуту. Щонайменше, понад 10 мільйонів наших співвітчизників, хочуть мирним шляхом обрати собі керманичем порядну, чесну та гідну особу. Вони усі вірять в те, що можливо побудувати країну-мрію, яка стане їм та їх нащадкам комфортним простором для прояву людських чеснот.

В стрічках соціальних мереж, на шпальтах періодичних видань, під час політичних ток-шоу проявляється серйозна електоральна увага до політичних проектів під умовною назвою «Народний Президент».

Читайте також: Наступна виборча кампанія може встановити кілька рекордів – політик

Базова ідея такого «проекту» полягає в тому, що в умовах, коли немає безпосереднього впливу на сучасних скомпрометованих політиків, необхідно сформувати певні «народні сили» і висунути свого кандидата на вибори президента. Гроші на внесення застави для такого кандидата від народу має внести сам народ. Логіка створення фінансового ресурсу тут дуже проста – «одна бабка, одна гривня». Наприклад, якщо мільйон людей принесе по одній гривні, то буде мільйон гривень. Таким чином перший крок до омріяного президенства «гідної людини» буде зроблено. 

Наступним кроком у народних проектах передбачається захищати результати волевиявлення загонами «народних формувань». За логікою задуму, добровольці з числа пайщиків проекту повинні вийти на захист своїх капіталовкладень. 

Прибічники «народного проекту» щиро впевненні в тому, що перемога такого кандидата невідворотна і одразу після інавгурації нового Президента необхідно збиратися та думати на Конституцією, законами та іншими речами, що складають примарне «політичне тіло держави».

Така ось прекрасна ідея того, як простим людям створити у «своїй хаті» народний порядок.

Сьогодні вже проявилися кілька політичних проектів, що певні активісти намагаються реалізувати у описаному контексті. У соцмережах, які в нашій країні фактично стали альтернативним засобом масової інформації розгорнулися потужні кампанії з популяризації кількох «народних» кандидатів та мобілізації їх прихильників.

Активісти записують відеозвернення, групуються по містах, селищах та регіонах. Розвивають люту віртуальну активність у просторах для коментів, «б’ються на смерть», не відриваючись від «диванних просторів», для визначення хто ж з «народних» кращий. При цьому, обмін аргументами не стосується програмних положень того чи іншого кандидата, а зводиться до банального – хто з народних найнароднійший. Зазвичай, вони як сороки потребують яскравої привабливої обгортки, абсолютно не цікавлячись наповненням.

Відсутність базових політичних програм, системного бачення устрою держави в гідної людини, активістів «проектів» абсолютно не бентежить. Не хвилює їх також відсутність професійних навичок, відсутність елементарних уявлень про сутність суспільно-політичних процесів, а також вміння викладати власні думки. Усі зауваження на данні теми відмітаються постановкою у приклад нинішніх «творців реальності». Логічні запитання на кшталт: «Чим ваші проекти різняться?», зазвичай виснуть у повітрі. Ну звісно, то ж «народні» кандидати. Який народ… 

А народ наш любить серцем. Ми приймаємо рішення спонтанно, керуючись внутрішнім уявленням про «добро і зло» і прагнемо обрати «менше зло»…

Читайте також: Саакян: ЦВК має бути поза прихильністю до політиків, але не поза законом і здоровим глуздом

Ну, може й вийдуть активісти на вулиці за своїх «народних», може навіть й постоять під дільницями, померзнуть. Не впевненнний, що вони знають як зробити паралельний підрахунок голосів, як перевіряти кількість протоколів, як отримувати данні про роботу територіальних та центральної виборчих комісій. Як складати судові позови, як вирішувати спірні питання у судах і головне, як визначати де саме того не робити. Також промовчу про важливість співробітництва з міжнародними організаціями та іноземними державами. Україна понабиралась фінансових зобов’язань «як шавка бліх», і тому кожні вибори кредитори відслідковують напрочуд ретельно.

Добре, уявімо, що примарно нездійснена мрія збулась – «народний кандидат» став «Народним Президентом». На перший день після інавгурації на нього «навалиться» купа питань про дороги, водогони, «гешефти» олігархів, «проблеми тутсі і тутків» в африканських країнах. І це все тільки у перший день. Кожна наступна доба буде вивалювати на нашого народного героя та улюбленця купи проблем. И кожна невирішена проблема чи питання буде плодити невдоволення. 

Скажу більше про те, чого не всі люди з народу підозрюють. Існують так звані касти фахівців з різних питань у галузях, критичних для існування держави. Вони не люблять, ні, навіть ненавидять профанів, які роблять вигляд, що знають щось про предмет фаху людини, яка навчалась тому фаху 20 і більше років. Економічні радники, радники з безпеки, політичні радники всі вони будуть вимагати поваги до своїх знань та умінь. І цю, їх повагу, треба заслужити… 

Звісно, можна замінити отих «вумніків» на водіїв, перукарок, повій та «племінників», проте досвід «бджолярів» і «янучар», та в деякій мірі «шоколадників», показує хибність отого простого рішення.

Прихильники «народних президентів» повинні збирати гроші і «легіони повстанців», проте спочатку вони повинні брати владу на місцях. Маленьких містечках та селах, навчитися контролювати своїх представників, вирішувати реальні проблеми простого люду і так «рік за роком, копієчка до копієчки», колись доростуть до «президентських посад».

Працюючи на землі, обов’язково зрозуміють, що держави тримаються на ідеології, та вироблять свою, прийнятну для народу політичну позицію.

Усім прихильникам створення нових «народних політичних проектів» хочу побажати реально створити, дійсно народні сили, що зможуть у політичній площині скласти конкуренцію фальшивим партіям та наскрізь фальшивим політикам. 

Проте фальш, як іржу, необхідно знімати поволі, аби блиск відчищеної дзеркальної поверхні не вдарив по очах, та не засліпив розум.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram