Володимир Антонович

Можливо, я помиляюся, але проблем українського кіно гроші не вирішать. Кіно – складна штука. Для хорошого кіно потрібна передусім класна література, а ще бодай якась пристойна рецепція, а не бажання дивитися "Скажене весілля" – ось де лакмусовий папірець, що вичерпно свідчить про культурний рівень нашого суспільства.

Читайте також: Прогрес нашого кіно: які перепони слід подолати

Для початку, так мені здається, варто робити фільми документальні, в основі яких лежить біографія. В нашому випадку це просто неоране поле.

Зробити фільм бодай про Володимира Антоновича, батька української історіографії, бо він виховав Грушевського, а не навпаки, прізвище якого насправді Джидай. Його тато був сином угорського постанця, що втік до Галичини. Оскільки мати Володимира Боніфатійовича була розлучена, син отримав її прізвище.

Читайте також: Іноземці під дуже сильним враженням від "Донбасу" – Кулеба

Однак яка доля! Поляки називали його перевертнем, а він із Рильським пішки обійшов Волинь, Холмщину, Поділля, Катеринославщину, Херсонщину та Київщину, щоб побачити, що українці – це реальність. Син гувернантки із шляхетським характером став професором історії та членом-кореспондентом Російської АН і фундатором модерної української нації не меншого масштабу, ніж Драгоманов. Став свідомим українцем, хоча насправді його антропологія вела зовсім в інший бік.

Документальне кіно з чітким сюжетом, без вибриків і карколомних авангардистських ходів – аби глядач зрозумів, про що йдеться. Оце було б діло! І головне – під силу й корисне.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram